УКРАЇНСЬКЕ ПОЕТИЧНЕ КІНО – ДРАМА ДОЛІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІД ВПЛИВОМ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН ХХ СТ.


Робота учасниці Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН висвітлює історію та художні особливості унікального напряму кіномистецтва – українського поетичного кіно. Розглянуто творчість майстрів українського кінематографа Олександра Довженка, Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка, Івана Миколайчука.

 Осадча Марина Володимирівна, 

учениця Городищенського економічного ліцею

Бурлака Олена Вікторівна,

учитель історії Городищенського економічного ліцею

УКРАЇНСЬКЕ ПОЕТИЧНЕ КІНО – ДРАМА ДОЛІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ  

ПІД ВПЛИВОМ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ  ЗМІН ХХ СТ.

(уривки)

Історія розвитку цивілізації в епоху економічних та суспільних трансформацій знайшла своє яскраве відображення у мистецтві кінематографу. Кіно – один із найвизначніших та найпопулярніших видів мистецтва, породжених сучасною цивілізацією. Водночас історія розвитку кіно втілює в собі боротьбу між двома світоглядними позиціями  – споживацькою, меркантильною  та духовно-етичною. Однією із найяскравіших сторінок історії світового кіномистецтва є українське поетичне кіно, дослідження якого дало можливість дійти до таких висновків.

Розвиток світового кінематографу від самого початку відбувається у двох основних напрямах  – комерційного кіно як явища «масової культури» та кіно як високого мистецтва.

Формування комерційного кіно відбувалося в умовах бурхливого розвитку телекомунікацій  під впливом зростаючого суспільного попиту на кінопродукцію як засіб розваги. Це призводило до зниження художньої цінності кінофільмів, більшість яких побудовані за спрощеними схемами. Створені за принципом конвеєра ці фільми здебільшого мають низьку мистецьку якість.

Паралельно з комерційним кіно у світовому кіномистецтві розвивалося альтернативне кіно, автори якого також прагнули використати потенціал телекомунікацій для збереження духовної спадщини людства. Головним завданням творці кіномистецтва бачили відображення та глибинне переосмислення соціально-економічних, політичних та духовних трансформацій у житті суспільства. Водночас кіномистецтво мало стати протидією поширенню низькопробної «масової культури» та деградації суспільної свідомості під її впливом.

Протягом тривалого історичного періоду в Україні формувалися стійкі, самобутні традиції кіномистецтва. Українське поетичне кіно зародилося у 20-х рр. ХХ ст. і розвивалося у контексті світового кінематографічного процесу. Воно було результатом творчих дискусій між прихильниками суто сюжетних побудов без занурення у глибинний світ морально-етичних цінностей та прихильниками визначення кіно як засобу переосмислення реальності та формування світогляду особистості.

Засновником українського поетичного кіно був видатний український режисер О.П. Довженко, кіноповісті якого «Звенигора», «Земля» стали точкою відліку історії поетичного кіно в Україні. Творчі традиції О.Довженка підхопили і розвинули українські кінорежисери доби неосталінізму в Україні (60-70- ті рр.). Видатними митцями напряму українського поетичного кіно визнані С.Параджанов, Ю.Іллєнко, Л.Осика, І. Миколайчук, М.Мащенко та інші митці, які творчості створили неперевершені зразки українського національного кіномистецтва. На сучасному етапі традиції поетичної школи в кінематографі відроджуються у творчості молодих діячів кіно, одним із яких є Олесь Санін.

Характеристика українського поетичного кіно є багатоаспектною. На всіх етапах розвитку цей напрям кіномистецтва був дітищем суспільно-політичних змін, що відбуваються в Україні, оскільки розвивався як бажання митців кінематографа мистецькими засобами зреагувати на дійсність, висловити свою громадянську та світоглядну позицію. Водночас поетичне кіно, що розвивалося в умовах тоталітаризму, зазнало на собі утисків та гонінь, що їх чинила радянська репресивна машина на українську культуру і в період «Розстріляного відродження», і в умовах боротьби з інакомисленням доби застою. Іншим негативним чинником у долі цього мистецького напряму було і залишається, особливо на сучасному етапі, засилля комерційної низькопробної «масової культури».

Водночас творці поетичного кіно прагнули актуалізувати переосмислення суспільством глибинних змін у житті, матеріальній та духовній культурі, світоглядних засадах української нації, що відбувалися під впливом цивілізаційних зрушень.

О.Довженко прагнув оспівати нове життя, що настало в Україні з приходом радянської влади, але водночас хотів застерегти від втрати одвічних морально-етичних цінностей українського народу, пов’язаних  із землею, хліборобським світоглядом. У своїй творчості він втілив. Режисери 60-70-х рр. намагалися привернути увагу до трагічної для українського народу втрати етнічного коріння, що відбувалася під впливом деградації українського села, національного характеру в умовах тоталітаризму та промислового буму в Україні. Закликали повернутися до етнічних коренів, наслідувати борців за національне визволення. Продовжувачі традицій поетичного кіно на сучасному етапі прагнуть повернути суспільство до вивчення героїчних сторінок української історії, знайти відповіді на складні питання цивілізаційних взаємовпливів на формування українського національного характеру.

Пошук шляхів і засобів привернення уваги до здебільшого негативних впливів цивілізаційних зрушень ХХ ст. на долю українського народу, а також прагнення зберегти національний характер українського кіномистецтва зумовили звернення режисерів українського поетичного кіно до традицій української народної духовної культури. Тому в арсеналі художніх засобів митців бачимо епічність як спробу передати доленосність цивілізаційних змін в житті і долі українського народу. Притаманна культурній традиції України поетичність виявляється в акцентуванні на душевному стані, широкому застосуванні мови символів, алегорій, метафор. Народність поетичного кіно забезпечується шляхом заглиблення творців кіно та його глядачів у автентичні умови дії – природне середовище є не просто декорацією, а виступає активним учасником творення фільму. Філософсько-етичний сенс шукається з допомогою загадок, що спонукають глядача до активного пошуку сенсу буття, він починає усвідомлювати свою причетність до епохальних змін – так формується особиста відповідальність за долю своєї Батьківщини та людської цивілізації загалом.

 


590 thoughts on “УКРАЇНСЬКЕ ПОЕТИЧНЕ КІНО – ДРАМА ДОЛІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІД ВПЛИВОМ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН ХХ СТ.

  • Business Finance

    Hey There. I found your blog using msn. This is a really well written article. I will be sure to bookmark it and return to read more of your useful information. Thanks for the post. I will definitely comeback.

Коментування заборонено