ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 1921-1939 РР. (Документи)


ДОКУМЕНТ 1

ПРОТЕСТ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ ПРОТИ ДОЛУЧЕННЯ

СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ ДО ПОЛЬЩІ

«Головні держави Антанти як побідники у світовій війні проголосили принцип уладження міжнародних відносин в Європі: право національного самовизначення для всіх народів. Відтак наслідком збройного наступу Польщі допустили головні держави Антанти, щоб Польща впровадила у Східній Галичині тимчасову військову окупацію та рівночасно прирекли нам постановою найвищої Ради Мирової Конференції в Парижі з 25 червня 1919 р., що вирішення державного становища Східної Галичини наступить згідно з волею населення, то значить — на основі права національного самовизначення. А українське населення Східної Галичини як значно переважаюча більшість сього краю, протягом цілого часу польської окупації (1919-1923) ніколи не годилися на прилученнє Східної Галичини до Польщі, але завше й однодушне домагалося й домагається в ім’я національної справедливості і права національного самовизначення  і  визнання  Східної  Галичини незалежною державою вільних народів. Коли ж тепер, зовсім неожидано, Конференція Амбасадорів, не питаючись про волю населення та не зважаючи на постанову Найвищої Ради з 25 червня 1919 р., отже, з очевидним нарушенням права національного самовизначення і рішила прилучити Східну Галичину до Польщі, то іменем Української Національної Ради Східної Галичини як легального представництва українського населення Східної Галичини підношу отсим проти того рішення Конференції Амбасадорів з 14 марта рішучий протест та заявляю, що українське населення ніколи не погодиться з панованнєм Польщі, домагається незалежної Галицької Держави вільних народів, та буде за неї далі боротися.

Париж, 15 березня 1923

 Д-р Євген Петрушевич

Президент Української Національної Ради

Східної Галичини»

Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».

Запитання до документу:

  1. Яким чином на міжнародному рівні було закріплено входження Східної Галичини до складу Польщі?

  2. Відомо, що Паризькою конференцією було гарантовано українську автономію у складі Польщі. Визначте за документом, чи реалізував уряд Польщі ці гарантії?

  3. Спроектуйте, як надалі розвиватимуться відносини між польською владою та українським населенням Галичини?

ДОКУМЕНТ 2.

ПОЛІТИКА ОСАДНИЦТВА

 «Уряд запланував високі темпи «осадження»  колоністів на «східних кресах»: у 1921 р. — 8 тис, у 1922 — 12 тис, у 1923 — 20 тис. За 1921-1922 рр. осадникам на Волині було виділено 112 тис. га, на Поліссі — 113 тис. га, у Східній Галичині — близько 200 тис. га… У 1922 р. на постійне проживання в східні воєводства прибуло 5557 сімей, у 1924 р. — 3223, у 1925 р. — 788, у 1926 р. — 773 сім’ї військових осадників.

Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».

 «…Панську землю інколи парцелювали, та не для нас, а для осадників з центральної Польщі, переважно легіоністів… «Культурні» завойовники, які вчора стріляли на нас, забирали сьогодні з-під носа прабатьківську землю, ще й вимагали лояльного відношення до польської держави. Отож до початку 1923 р. влада на Волині дала їм 3548 ділянок від 15до25, а то й по 50гектарів, для 95% безплатно та ще й з добрими грішми на господарювання.»

Джерело: «Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900-1939 рр.».

 Запитання до документу:

  1. На підставі тексту документів сформулюйте визначення поняття «осадництво».

  2. Який регіон розуміється під поняттям «східні креси»?

  3. Які цілі переслідував польський уряд проводячи політику осадництва?

  4. Чому у східній Галичині під «осадництво» відводилося більше земель, ніж на Волині та Поліссі?

  5. Чим, судячи із тексту документів відрізнялася урядова політика щодо польських колоністів і українців на західноукраїнських землях?

  6. Яким чином політика «осадництва» слугувала реалізації принципу «поділяй і владарюй»?

ДОКУМЕНТ 3.

УКРАЇНСЬКА КООПЕРАЦІЯ

 «Українці розгорнули кооперативний рух до такої міри, що стали майже самодостатніми. Вони створили ніби державу в державі, або, як писав ще один автор, своєрідну кооперативну республіку. Звичайно, самі лише цифри не можуть показати дійсного значення кооперації для західноукраїнських земель. Кооперація заохочувала народ розбудовувати економічну базу, яка мала служити боротьбі за національні права. Не менш важливим було те, що в кооперативних установах люди виховувались як господарі своєї землі. Кожне село, кожна місцевість обов’язково створювали в себе кооператив — крамницю, касу, молочарню. Особливо зазначимо, що з розвитку економічних установ український народ мав безпосередню, бо як тільки в якомусь районі виникали повітові союзи, там відразу на 10—20 % падали ціни на товари першої потреби.»

Джерело: «Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900-1939 рр.».

 Запитання до документу:

  1. У чому полягало історичне значення кооперативного руху в західноукраїнських землях?

  2. Яким чином кооперація могла стати економічною базою для боротьби за національні права?

  3. Яким було ставлення польської влади до кооперативного руху?

  4. Визначте, який із шляхів подолання пригнобленого становища кооперація чи еміграція мали більш вагому роль для історичного поступу західноукраїнських земель?

 ДОКУМЕНТ 4.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ ПОЛЬЩІ, РУМУНІЇ, ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ

«Майже третина сільського населення Польщі (бл. 6 млн чол.) та чверть сільського населення Румунії (бл. 3 млн чол.) були надлишковими з точки зору продуктивності в аграрному секторі. Цей надлишок маскувався існуванням величезної кількості карликових (менше 2 га) господарств, що ледве могли прогодувати своїх власників. Міцні, фермерського типу господарства були радше винятком, аніж правилом. Невеликий розмір земельних ділянок унеможливлював впровадження техніки та інтенсивного сільськогосподарського виробництва, а в ширшому плані і модернізацію всієї економіки, оскільки землеробство становило основу господарського життя.»

Джерело: Я. Грицак «Нарис історії України».

 «За весь міжвоєнний період Північна Буковина і Хотинщина менше отримували від казни, ніж давали їй. 3 коштів, які виділені на відбудову краю, сюди дійшла тільки одна десята… Для промисловості краю були характерні дрібні підприємства, низька технічна оснащеність та значна питома вага ремісничого виробництва… Для сільського господарства було характерно малоземелля, селяни володіли лише 47% сільгоспугідь. У 1921-1926 рр. проводилась аграрна реформа. В ході реалізації у поміщиків було вилучено більше 74 тис. га землі. Середній наділ селян Бессарабії мав складати 6 га, Буковини 4-6 га. Колоністам наділяли 6-10 га землі, однак більшість селянських господарств (80 %) складали наділи до 2 га, а 31 тис. господарств були безземельними. Багато колоністів, які мали збільшити в краї прошарок румунів, продавши наділи селянам-українцям, повертались у королівство.»

Джерело: «Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900-1939 рр.».

 «Найбільш відсталим із промислового погляду було Закарпаття. Частка промислової продукції в сукупному суспільному продукті краю дорівнювала 2%, кількість зайнятих у промисловості не перевищувала 16 тис.чол. Жодного нового великого підприємства за два десятиліття не побудували. Іноземних і вітчизняних підприємців цікавила тільки сировина, яку можна було вивезти. Уряд Чехословаччини не бажав фінансувати промислові об’єкти в місцевостях, де не існувало кваліфікованої робочої сили. Чехословацький уряд не вдавався до радикальних змін у землеволодінні та землекористуванні. Він викупив у поміщиків, в основному угорського походження, 29 тис. га землі. Ці землі були поділені між 32 тис. дрібних селянських господарств. Така реформа майже не послабила земельного голоду. Наприкінці 30-х років 103 тис. селянських господарств Закарпаття мали менше землі, ніж 703 магнатські маєтки. Через перенаселеність, дефіцит ріллі в цьому гірському краї та примітивну агрокультуру більшість селян дуже бідувала.»

Джерело: «Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900-1939 рр.».

 Запитання до документу:

  1. Відомо, у складі Австро-Угорщини ці землі мали статус аграрно-сировинного придатку? Чи змінився цей статус під владою Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини?

  2. Визначте характерні риси становища в аграрній сфері та промисловому виробництві західноукраїнських земель у міжвоєнний період?

  3. На підставі документу визначте рівень життя українців під владою Румунії, Польщі та Чехо-Словаччини?

  4. Як пов’язані між собою бідність населення та відсталість економіки краю?

  5. Запропонуйте варіанти вирішення проблеми економічної відсталості?

  6. Чому уряди країн не вживали заходів для піднесення економічного розвитку краю?

  7. Чим відрізнялася економічна політика в українських землях Польщі, Чехо-Словаччини та Румунії?

 


Leave a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

55 thoughts on “ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 1921-1939 РР. (Документи)