ТАБІРНИЙ РЕЖИМ В БЕРЕЗІ КАРТУЗЬКІЙ (Історія України, 10 клас)


УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІТВ’ЯЗЕНЬ ПОЛЬСЬКОГО КОНЦТАБОРУ У БЕРЕЗІ КАРТУЗЬКІЙ В. МАКАР ПРО ТАБІРНИЙ РЕЖИМ

…Найтяжче приходилось учасникам двох найбільших груп; групі 40-50 в’язнів, призначених до різних земляних робіт в обсязі табору, та групі 90-100 в’язнів, призначених до праці далеко поза табором. На ці групи була звернена головна увага адміністрації табору, тут поліцаї старались якнайбільше вирізнитись в очах інспектора і прямо переліцитовувались у помислах, як би то найкраще залити в’язням сала за шкуру.

Праці, що їх виконували впродовж літа й осени 1934 року внутрітаборова група, були такі: поглиблення ровів і підсипання валів попід парканом довкола цілого табору; покарболінування цілого паркану, високого на 3 метри і загальної довжини біля чотири кілометри; збудування доріг довкола будинків, вибрукування камінням площ перед поліційною вартівнею і в’язничною кухнею та підстіних смуг довкруги бльоків; викопання великої саджавки біля поліційного будинку; розбирання звалищ і фундаментів старих будівель; визбирування по цілій площі й намотування звоїв колючого дроту; корчування старих дерев і насаджування нових; засипування ямок і загальне вирівнювання площі; викопування бараболі та іншої городовини, засадженої ще перед відкриттям табору, і т.д. Самі по собі, ці праці не були б важкі. Але тут не йшлося про працю.  «Вас привезено до табору на те, щоб вам у д… дати! I ми вам дамо!» – верещали до нас поліцаї при кожній нагоді. Биття палицею належало до щоденного ритуалу. Можна сміло сказати, що кожного дня падала на наші плечі, скромно рахуючи, тисячка палиць, себто 4-5 на кожного в’язня. Найбільше вживав палиці Марковскі. Він бив, куди попало: по голові, по лиці, по очах, по руках, плечах, ногах. При тім несамовито кричав і лаявся. Інші поліцаї брались до справи більше спокійно і методично. Веліли в’язневі перегнутися вдвоє, триматися руками за пальці ніг і – борони Боже, змінити цю поставу без виразного наказу! Самі ж з усього розмаху били 5-10 і більше разів палкою по зігненій спині, зокрема в околицю нирок, так що не рідко в’язень падав зімлілий на землю. До свідомости приводили його копання чоботом і нові удари палицею. Крім биття, для карання в’язнів були вживані різні відміни муштри. Про «жабку» і «качиний хід» я вже згадував. Далі йшла муштра «сядь і встань!», або «впадь і встань», повторювана до безконечности. Коли напр. під час карболінування паркану один в’язень залишив незамальованою малу білу плямку, мусів за кару зробити кількасот «чолобитних поклонів» перед нею. Ще інші поліцаї любувались у фіґурі «живого Буди»: в’язень підносив догори обидві руки з важким джаґаном і в півприсіді мав стояти нерухомо так довго, доки не падав у «нірвану», себто – аж до омління.

Макар В. Береза Картузька, Спомини з 1934-1935 рр. – Торонто, 1956. – С.42-43.

Завдання до документу:

  1. Чим зумовлене жорстоке ставлення польських солдатів до в’язнів-українців?

  2. Дайте оцінку діям польських вояків.


173 thoughts on “ТАБІРНИЙ РЕЖИМ В БЕРЕЗІ КАРТУЗЬКІЙ (Історія України, 10 клас)

  • Business Information

    Someone necessarily assist to make severely posts I’d state. This is the first time I frequented your web page and thus far? I surprised with the analysis you made to create this actual submit extraordinary. Fantastic process!

Коментування заборонено