ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ДУХОВНІ АСПЕКТИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ


DSC_1131

     Стаття присвячена висвітленню окремих аспектів досвіду організації національно-патріотичного виховання у Городищенському економічному ліцеї Городищенської районної ради Черкаської області.

        

       Національно-патріотичне виховання підростаючого покоління українців є одним із найважливіших завдань сучасної школи. Непересічну актуальність даної проблеми виховання вкотре доводять складні суспільно-політичні процеси в Україні останнього часу. Події останніх місяців 2013 року та початку 2014 року актуалізували для сучасного суспільства уроки минулих епох, що, здавалося б, назавжди відійшли в минуле і можуть бути предметом схоластичних теоретизувань. Якщо раніше значущість досвіду Української революції 1917-1921 рр. та Великої Вітчизняної війни досить важко було обґрунтувати поколінню, яке не знало потрясінь епохального значення, то сьогодні учні самі бачать аналогії, проводять історичні паралелі та навіть часто-густо стають зразком активної громадянської позиції, щирого правдивого патріотизму, національної принциповості для старшого покоління. У нових історичних умовах, що складаються, вчителю потрібно вміти акумулювати всі засоби і методи патріотичного виховання, адже саме перед сучасною незаангажованою радянськими комплексами молоддю – дітьми незалежної України – стоїть завдання утвердження української державності нового європейського зразка.

     Безумовно, в організації національно-патріотичного виховання вчитель має керуватися державними стандартами. В Україні розроблена і розвивається правова база щодо цього напряму виховання. До керівних документів  належать Концепція національно-патріотичного виховання молоді (2009 р.), Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Державні стандарти освіти, Укази Президента України «Про Національну доктрину розвитку освіти» (№347 від 17.04.2002 р.), «Про Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді» ( №948 від 25.10.2002 р.) та ін. Аналіз змісту цих нормативно-правових актів свідчить про те, що виховання патріота України має базуватися на тісному взаємозв’язку національного, патріотичного та громадянського виховання. Разом із тим висуваються конкретні вимоги до школи: виховання свідомого   громадянина,  патріота,  набуття  молоддю  соціального досвіду,   високої   культури   міжнаціональних    взаємовідносин, формування  у  молоді  потреби  та  уміння  жити  в громадянському суспільстві,  духовності  та  фізичної  досконалості,   моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури.

   Слід зазначити, що теоретичні аспекти національно-патріотичного виховання широко розробляються у педагогічній науці. Аналіз джерел свідчить, що засади патріотичного виховання закладені ще в народній педагогіці. Значну увагу цій проблемі приділяли видатні педагоги І.Огієнко, С.Русова, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, К.Ушинський та інші. Не оминає цієї теми і сучасна українська педагогіка. На сьогодні детально розроблено теоретичні аспекти (принципи, методи форми), а також здійснено опис досвіду національно-патріотичного виховання у різних навчальних закладах України. Отже, сучасний учитель озброєний значним арсеналом засобів для вдалої організації виховної роботи з учнями.

Водночас у навчально-виховному процесі ми зустрічаємося з рядом проблем, що ускладнюють процес патріотичного виховання молоді. Тому вчитель постійно має перебувати у творчому пошуку, активно реагувати на запити особистості і суспільства, щоб досягти головної мети – виховання справжнього патріота. Керуючись принципом «Історія – вчителька життя» вчителі суспільно-гуманітарних дисциплін Городищенського економічного ліцею виробили ряд практичних підходів до виховання учня-патріота:

  1. Образ учня-патріота – ми усвідомлюємо, що справжній патріот – це людина-індивідуальність, яка поєднує в собі розвинений розум, кращі людські якості, має активну громадянську позицію, вміє добре працювати, володіє екологічною культурою. Виховання багатогранної особистості вимагає комплексного підходу, тому у справу національно-патріотичного виховання включений весь педагогічний колектив, постійно реалізуються принцип міжпредметної інтеграції як під час уроків, так і в позакласній роботі. Звичайно ж особливий зв’язок тут мають історія та література.

  2. Гордість за Україну, за малу Батьківщину – ми поділяємо думку сучасних істориків, що ми маємо навчати дітей історії перемог, тому під час навчально-виховної роботи значна увага акцентується на героїчній боротьбі української армії різних часів за незалежність, на історичних діячах, які прославили Україну у світі або були вихідцями з України, наголошуємо на неперервності українських державотворчих традицій, на незнищенності українського духу; обов’язковим є вивчення славних сторінок історії Городищини і Черкащини.

  3. Полікультурність – Україна – це рідна земля для багатьох народів, тому ми озброюємо учнів знаннями про те, які народи живуть в нашій країні, звертаємо увагу на їх роль у розвитку нашої держави. Традиційно щороку під час тижня історії діють виставки «неУкраїнці на славу України» та «Розмаїта Україна».

  4. Знання – це сила – для того, щоб сформувати світоглядну позицію, учнів необхідно озброїти знаннями, тому використовуються всі можливості надання інформації (уроки історії та правознавства, вивчення курсу «Видатні постаті України», предметні тижні суспільно-гуманітарного циклу, інформаційно-ілюстративні, книжкові виставки, науково-дослідницька робота в МАН, позакласні виховні заходи).

  5. Один у полі воїн – ми усвідомлюємо, що в наш час головний тягар виховання лежить на школі, вчителеві. Інформаційний простір (телебачення, Інтернет, преса) досить часто більше шкодить вихованню, батьки часто-густо зосереджені на побутових проблемах, тому саме вчитель має охопити всі запити учнів і спрямувати їх пізнавальний інтерес у потрібному руслі. До того ж учитель сам має бути зразком патріотизму і моральності для учнів, тому не може собі дозволити жодного негідного патріота вчинку.

  6. Соціалізація і набуття досвіду соціальної діяльності – усвідомленню учнями себе як частини суспільства сприяють традиційні для школи зустрічі з ветеранами, визначними людьми, представниками установ, правоохоронних органів, навчально-пізнавальні екскурсії, участь у волонтерських акціях, колективні творчі справи тощо. Участь у таких заходах сприяє формуванню активної громадянської позиції, розширенню кругозору, формуванню любові до рідної землі, оскільки часто діти навіть не уявляють, які цікаві події відбувалися у звичних для них місцях.

  7. Мобільність і реальність – сучасний світ швидко змінюється, події в Україні нікого не залишають байдужим, тому робити у школі вигляд, що нічого не відбувається не можна. Вчитель історії та правознавства є саме тією людиною, яка може допомогти учням розібратися в сьогоденні, провести повчальні аналогії з минулим, порадити, як діяти в майбутньому. Шкільне патріотичне виховання має базуватися на реальних подіях у реальному часі. Так, під час вшанування пам’яті Героїв Крут 2014 року ліцеїсти виступили з ініціативою запросити на круглий стіл наших колишніх учнів, що стали учасниками подій Революції Гідності (історичні паралелі очевидні). Учні підготували фотовиставку, присвячену першим жертвам на Майдані у січні, читали вірші, слухали розповіді і роздуми наших вчорашніх учнів. Саме завдяки цьому живому спілкуванню вперше за багато років учні дійсно зрозуміли, чим актуальний подвиг юнаків під Крутами у січні 1918 р. А під час зустрічі із ветераном до Дня Перемоги не слід боятися питання щодо проблем у стосунках між Україною та Росією. Патріотичне і громадянське виховання не може бути відірваним від життя. Вивчаючи тему «Українська культура в умовах незалежності» діти готують виступи із презентаціями, не лише про видатних класичних музикантів, а й про українських рокерів та поп-музику.

  8. Інформаційний підхід – учитель має розуміти, що сучасні діти повністю поглинені інформаційними технологіями, тому лише одного підручника недостатньо. Змусити учнів ефективно опанувати значну частину паперових матеріалів теж складно (читання, як відомо, тепер не в моді). Реферат досить легко «здерти» з Інтернету, а його захист не дає бажаного ефекту, бо здебільшого перетворюється на нудне перечитування. Отже, в нагоді стає вміння готувати презентацію із повідомленням – це широке поле для творчості і поповнення знань учнів. Неоціненним скарбом для національно-патріотичного виховання та поповнення знань учнів у цікавій формі є науково-популярне історичне кіно. Воно поєднує і зоровий, і слуховий спосіб засвоєння інформації. Створює необхідний емоційний фон. До того ж більшість фільмів містить фото- та відео документи, що дозволяє по-справжньому поринути в епоху. За роки незалежності створено дуже багато коротких і довших (від 5 хв до 1 год 20 хв) історичних стрічок про різні сторінки історії України та про майже всіх видатних історичних діячів. Перегляд і обговорення кінофільмів має неабиякий вплив на свідомість учнів.

  9. Інтерактивність – під час організації виховних заходів варто враховувати те, що сучасним дітям важко висидіти на класичному виховному заході. Враховуючи це, ми зосереджуємо увагу на ігрових методах діяльності (якщо дозволяє тематика). Так, під час тижня історії вікторини проводимо у формі розважальної гри «Історичний твістер»: діти вправляються не лише в знаннях з історії, а й в спритності та гнучкості. Усім весело і цікаво, спостерігати як на ігровому полі зав’язується вузол із учасників, які при цьому мають ще й думати. Дуже позитивно учні ставляться до інтерактивного марафону «Історія+алгебра = ?»

  10. Традиції і доцільність – український народ має давню і насичену історію, тому досить складно встигнути при насиченості шкільного життя все відзначити і згадати. Долаючи цю проблему, ми намагаємось максимально використовувати потенціал уроку історії – кожен урок обов’язково має виховну складову, яка іноді навіть переважає знаннєву. Досвід показує, що більш вагомими є все ж таки моральні якості особистості. Також у ліцеї працюють динамічні інформаційні групи, які проводять за необхідності інформаційно-просвітницьку роботу з учнями. Однак проведення великих заходів, присвячених значним подіям, є в ліцеї обов’язковим: тематичні лінійки, уроки-пам’яті, виховні години, круглі столи та інші заходи охоплюють всіх учнів.

  11. Контраверсійність і критичність – українська історія багата на проблемні події, що мають різні оцінки, призводять до гострих суперечок. Ми не уникаємо таких тем. Тому у ліцеї проводяться заходи, пов’язані з історією ОУН-УПА та її героїв, під час вивчення відповідних тем звертаємо увагу на раніше замовчувані аспекти Другої світової і Великої Вітчизняної воєн, досліджуємо суперечливі оцінки історичних подій і явищ. Таким чином ми привчаємо учнів, що перед тим, як складати оцінку тій чи іншій події чи постаті, потрібно об’єктивно оцінити різну інформацію і не уникати тих даних, які нам не подобаються. Ці вміння дуже потрібні сучасній молоді в умовах інформаційних воєн і спроб маніпуляцій свідомістю.

  12. Слово – велика зброя – одним із найважливіших інструментів виховання особистості патріота є слово, і, передусім, слово вчителя. Тому ми маємо постійно вчитися, думати, щоб донести до учнів необхідну інформацію, переконати у правильності обраного шляху, підтримати або спрямувати у потрібному напрямку розвитку, роз’яснити незрозумілі процеси і явища.

  13. Сила прикладу – виховання патріотизму в сучасному світі досить часто не потребує знаходження якихось нових рецептів. Як історія України, так і всесвітня історія містять чимало гідних наслідування моделей поведінки різних визначних історичних діячів. Завдання вчителя створити умови для знайомства дітей із прикладами високого патріотизму і служіння Батьківщині і людству. Тут в нагоді стають і підготовка виступів із презентаціями, і перегляд кінофільмів, вивчення історичних документів, творчої спадщини героїв, виконання творчих та науково-дослідницьких робіт. У ліцеї вивчається курс «Визначні постаті історії України» у 8-11 класах, що дає ширші можливості для опанування учнями позитивного досвіду історичних діячів. Слід також відзначити, що для виховання патріотизму та активної громадянської позиції дуже актуальним є вивчення діяльності і життєвого досвіду історичних діячів різних країн. Тому на уроках всесвітньої історії ми обов’язково виділяємо час на вивчення цього матеріалу. Учні також обов’язково виконують творчі роботи з цієї проблеми. При цьому ми не уникаємо показувати діячів звичайними людьми «із плоті і крові», водночас значну увагу завжди акцентуємо на моральних аспектах кожної з особистостей. Особливу увагу завжди приділяємо духовним та релігійним лідерам, які обов’язково мають бути зразком для наслідування.

Загалом, досвід патріотичного виховання підростаючого покоління свідчить, що ефективною ця робота може бути лише за умови доцільного поєднання теорії та досвіду педагогічної практики. Однак ключовою складовою успіху національно-патріотичного виховання має бути тісна взаємодія між вчителем та учнем, а також уміння вчителя увідповіднити свою діяльність до вимог розвитку особистості учня та суспільних запитів, творчо інтерпретувати педагогічний досвід у цій галузі.