НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ В КОНТЕКСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ О.ЗАХАРЕНКА


 
Стаття присвячена висвітленню досвіду організації національно-патріотичного виховання у Городищенському економічному ліцеї Городищенської районної ради Черкаської області.

                 Національно-патріотичне виховання підростаючого покоління українців є одним із найважливіших завдань сучасної школи. Непересічну актуальність даного напряму виховання вкотре доводять складні суспільно-політичні процеси в Україні останнього часу. Революція Гідності та драматичні події війни на Донбасі актуалізували для сучасного суспільства уроки минулих епох, що, здавалося б, назавжди відійшли в минуле і можуть бути предметом схоластичних теоретизувань. Якщо раніше значущість досвіду Української революції 1917-1921 рр. та Великої Вітчизняної війни досить важко було обґрунтувати поколінню, яке не знало потрясінь епохального значення, то сьогодні учні самі бачать аналогії, проводять історичні паралелі та навіть часто-густо стають зразком активної громадянської позиції, щирого правдивого патріотизму, національної принциповості для старшого покоління. У нових історичних умовах, що складаються, вчителю потрібно вміти акумулювати всі засоби і методи патріотичного виховання, адже саме перед сучасною незаангажованою радянськими комплексами молоддю – дітьми незалежної України – стоїть завдання утвердження української державності нового європейського зразка.

         Слід зазначити, що теоретичні аспекти національно-патріотичного виховання широко розробляються у педагогічній науці. Аналіз джерел свідчить, що засади патріотичного виховання закладені ще в народній педагогіці. Значну увагу цій проблемі приділяли видатні педагоги І.Огієнко, С.Русова, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, К.Ушинський та інші. Аналіз праць видатних українських педагогів формує головну вимогу до постаті людини-патріота – це має бути всебічно розвинена особистість. Саме на таких засадах базуються погляди на патріотичне виховання і нашого видатного земляка Олександра Антоновича Захаренка. Червоною ниткою через творчу спадщину видатного педагога проходить ідея формування національної ідеї як необхідної умови прогресу нації: «Ідея завжди безперервна. Вона існує постійно і, зрозуміло, притаманна всім. Якщо така ідея зникає, а не народжується нова, горе тій установі, школі, державі, бо вона деградує, зупиняється у своєму розвитку… Ідея має бути абсолютно конкретна, зрозуміла кожній людині, ідея, над якою працює все суспільство» [1, 152]. Про те, що справжній патріот має бути всебічно розвиненою особистістю, свідчать Десять заповідей синам Олександра Захаренка, що водночас можуть бути і керівними принципами виховної роботи в сучасній школі: любов до України, удосконалення менталітету нації, любов до сім’ї, повага та допомога батькам, родинне виховання, здоровий спосіб життя, відповідальне ставлення до праці, життя за законами честі і моралі  [2, 54 – 57]. Як бачимо, ці ідеї є актуальними й у сучасних українських умовах – наше суспільство має оновлюватися саме на засадах честі і моралі.

Безумовно, в організації національно-патріотичного виховання вчитель має керуватися державними стандартами. В Україні розроблена і розвивається правова база щодо цього напряму виховання. До керівних документів  належать Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Державні стандарти освіти, Укази Президента України «Про Національну доктрину розвитку освіти» (№347 від 17.04.2002 р.), «Про Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді» ( №948 від 25.10.2002 р.). Особливе значення для удосконалення системи патріотичного виховання в сучасній школі має затверджена МОН 26 березня 2015 р. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді. Аналіз змісту цих нормативно-правових актів свідчить про те, що виховання патріота України має базуватися на тісному взаємозв’язку національного, патріотичного та громадянського виховання. Разом із тим висуваються конкретні вимоги до школи: виховання свідомого   громадянина,  патріота,  набуття  молоддю  соціального досвіду,   високої   культури   міжнаціональних    взаємовідносин, формування  у  молоді  потреби  та  уміння  жити  в громадянському суспільстві,  духовності  та  фізичної  досконалості,   моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури. [3]

Національно-патріотичне виховання є одним із найважливіших напрямів виховної роботи в сучасному освітньому просторі. Колектив Городищенського економічного ліцею накопичив великий досвід роботи щодо патріотичного виховання підростаючого покоління. Ключову роль у цій роботі посідає підготовка і проведення заходів,  які дають можливість поглибити і розширити отримані на уроках знання, використати інноваційні технології у навчально-виховному процесі, вдосконалити організаційні якості вчителів, розширити світогляд учнів, розвинути їхні творчі здібності, самостійність, естетичний смак. Після проведення виховних заходів на патріотичну тематику в учнів активізується пізнавальна діяльність, зростає інтерес до вивчення українознавчих предметів, посилюється потреба дієво реалізовувати активну громадянську позицію.

Сучасні умови вимагають доцільного поєднання традиційних та інноваційних підходів до національно-патріотичного виховання.  Виховна робота  – це результат спільної творчої праці вчителів і учнів, сплеск фантазії та емоцій, найкращий засіб активізації пізнавальної активності та патріотичних почуттів учнів. Широкий спектр форм і методів допомагає урізноманітнити роботу вчителя. Вони створюють можливість використання інформаційно-комунікаційних технологій, досягнень сучасної української культури, інформаційного потенціалу мережі Інтернет. Прикрашається фойє, у якому влаштовуються інформаційно-ілюстративні виставки. Панує піднесений настрій.

У результаті багаторічної праці в галузі патріотичного виховання молоді колектив Городищенського економічного ліцею  виробив ряд принципів національно-патріотичного виховання:

  • неперервність та послідовність патріотичного виховання;

  • тісний взаємозв’язок класно-урочної та позакласної роботи;

  • поєднання інноваційних та традиційних форм і методів національно-патріотичного виховання;

  • проведення як інтерактивних заходів, так і заходів, побудованих за визначеним сценарієм;

  • залучення громадськості до виховної роботи ліцею;

  • насичення патріотичним духом всієї роботи навчального закладу;

  • висвітлення проведеної роботи в засобах масової інформації.

Сучасні вимоги до патріотичного виховання потребують значної роботи по самовдосконаленню особистості вчителя. Тому вчитель постійно має перебувати у творчому пошуку, активно реагувати на запити особистості учня і суспільства, щоб досягти головної мети – виховання справжнього патріота. Керуючись принципом «Історія – вчителька життя» вчителі суспільно-гуманітарних дисциплін Городищенського економічного ліцею виробили ряд орієнтирів щодо виховання учня-патріота:

  1. Образ учня-патріота – ми усвідомлюємо, що справжній патріот – це людина-індивідуальність, яка поєднує в собі розвинений розум, кращі людські якості, має активну громадянську позицію, вміє добре працювати, володіє екологічною культурою. Виховання багатогранної особистості вимагає комплексного підходу, тому у справу національно-патріотичного виховання включений весь педагогічний колектив, постійно реалізуються принцип міжпредметної інтеграції як під час уроків, так і в позакласній роботі. Звичайно ж особливий зв’язок тут мають історія та література. 

  2. Гордість за Україну, за малу Батьківщину – ми поділяємо думку сучасних істориків, що ми маємо навчати дітей історії перемог, тому під час навчально-виховної роботи значна увага акцентується на героїчній боротьбі української армії різних часів за незалежність, на історичних діячах, які прославили Україну у світі або були вихідцями з України, наголошуємо на неперервності українських державотворчих традицій, на незнищенності українського духу; обов’язковим є вивчення славних сторінок історії Городищини і Черкащини.

  3. ПолікультурністьУкраїна – це рідна земля для багатьох народів, тому ми озброюємо учнів знаннями про те, які народи живуть в нашій країні, звертаємо увагу на їх роль у розвитку нашої держави. Традиційно щороку під час тижня історії діють тематичні виставки «неУкраїнці на славу України» та «Розмаїта Україна».

  4. Знання – це сила для того, щоб сформувати світоглядну позицію, учнів необхідно озброїти знаннями, тому використовуються всі можливості надання інформації (уроки історії та правознавства, вивчення курсу «Видатні постаті України», предметні тижні суспільно-гуманітарного циклу, інформаційно-ілюстративні, книжкові виставки, науково-дослідницька робота в МАН, позакласні виховні заходи). (Додаток А)

  5. Один у полі воїн – ми усвідомлюємо, що в наш час головний тягар виховання лежить на школі, вчителеві. Інформаційний простір (телебачення, Інтернет, преса) досить часто більше шкодить вихованню, батьки часто-густо зосереджені на побутових проблемах, тому саме вчитель має охопити всі запити учнів і спрямувати їх пізнавальний інтерес у потрібному руслі. До того ж учитель сам має бути зразком патріотизму і моральності для учнів, тому не може собі дозволити жодного негідного патріота вчинку.

  6. Соціалізація і набуття досвіду соціальної діяльностіусвідомленню учнями себе як частини суспільства сприяють традиційні для школи зустрічі з ветеранами, визначними людьми, представниками установ, правоохоронних органів, навчально-пізнавальні екскурсії, участь у волонтерських акціях, колективні творчі справи тощо. Участь у таких заходах сприяє формуванню активної громадянської позиції, розширенню кругозору, формуванню любові до рідної землі, оскільки часто діти навіть не уявляють, які цікаві події відбувалися у звичних для них місцях. (Додаток А)

  7. Мобільність і реальністьсучасний світ швидко змінюється, події в Україні нікого не залишають байдужим, тому робити у школі вигляд, що нічого не відбувається не можна. Вчитель є саме тією людиною, яка може допомогти учням розібратися в сьогоденні, провести повчальні аналогії з минулим, порадити, як діяти в майбутньому. Шкільне патріотичне виховання має базуватися на реальних подіях у реальному часі. Так, під час вшанування пам’яті Героїв Крут 2014 року ліцеїсти виступили з ініціативою запросити на круглий стіл наших колишніх учнів, що стали учасниками подій Революції Гідності (історичні паралелі очевидні). Учні підготували фотовиставку, присвячену першим жертвам на Майдані у січні, читали вірші, слухали розповіді і роздуми наших вчорашніх учнів. Саме завдяки цьому живому спілкуванню вперше за багато років учні дійсно зрозуміли, чим актуальний подвиг юнаків під Крутами у січні 1918 р. Особливо велике враження на учнів справляє спілкування із випускниками ліцею, які зараз несуть службу в зоні АТО – спілкування з сучасними героями посилює патріотичні переконання ліцеїстів. Патріотичне і громадянське виховання не може бути відірваним від життя. Вивчаючи тему «Українська культура в умовах незалежності» діти готують виступи із презентаціями, не лише про видатних класичних музикантів, а й про українських рокерів та поп-музику.

  8. Інформаційний підхідучитель має розуміти, що сучасні діти повністю поглинені інформаційними технологіями, тому лише одного підручника недостатньо. Змусити учнів ефективно опанувати значну частину паперових матеріалів теж складно (читання, як відомо, тепер не в моді). Отже, в нагоді стає вміння готувати презентацію із повідомленням – це широке поле для творчості і поповнення знань учнів. Неоціненним скарбом для національно-патріотичного виховання та поповнення знань учнів у цікавій формі є науково-популярне історичне кіно. Воно поєднує і зоровий, і слуховий спосіб засвоєння інформації. Створює необхідний емоційний фон. До того ж більшість фільмів містить фото- та відео документи, що дозволяє по-справжньому поринути в епоху. За роки незалежності створено дуже багато коротких і довших (від 5 хв до 1 год 20 хв) історичних стрічок про різні сторінки історії України та про майже всіх видатних історичних діячів. Перегляд і обговорення кінофільмів має неабиякий вплив на свідомість учнів.

  9. Інтерактивністьпід час організації виховних заходів варто враховувати те, що сучасним дітям важко висидіти на класичному виховному заході. Враховуючи це, ми зосереджуємо увагу на ігрових методах діяльності (якщо дозволяє тематика). Так, під час тижня історії вікторини проводимо у формі розважальної гри «Історичний твістер»: діти вправляються не лише в знаннях з історії, а й в спритності та гнучкості. Усім весело і цікаво, спостерігати як на ігровому полі зав’язується вузол із учасників, які при цьому мають ще й думати. Дуже позитивно учні ставляться до інтерактивного марафону «Історія+алгебра = ?»

  10. Традиції і доцільністьукраїнський народ має давню і насичену історію, тому досить складно встигнути при насиченості шкільного життя все відзначити і згадати. Долаючи цю проблему, ми намагаємось максимально використовувати потенціал уроків історії та літератури – кожен урок обов’язково має виховну складову, яка іноді навіть переважає знаннєву. Досвід показує, що більш вагомими є все ж таки моральні якості особистості. Також у ліцеї працюють динамічні інформаційні групи, які проводять за необхідності інформаційно-просвітницьку роботу з учнями. Однак проведення великих заходів, присвячених значним подіям, є в ліцеї обов’язковим: тематичні лінійки, уроки-пам’яті, виховні години, круглі столи та інші заходи охоплюють всіх учнів і відповідають календарю знаменних дат України. Тому в ліцеї розроблений річний Календар відкритих заходів національно-патріотичного виховання. (Додатки А, Б)

  11. Контраверсійність і критичністьукраїнська історія багата на проблемні події, що мають різні оцінки, призводять до гострих суперечок. Ми не уникаємо таких тем. Тому у ліцеї проводяться заходи, пов’язані з історією ОУН-УПА та її героїв, під час вивчення відповідних тем звертаємо увагу на раніше замовчувані аспекти Другої світової і Великої Вітчизняної воєн, досліджуємо суперечливі оцінки історичних подій і явищ. Таким чином ми привчаємо учнів, що перед тим, як складати оцінку тій чи іншій події чи постаті, потрібно об’єктивно оцінити різну інформацію і не уникати тих даних, які нам не подобаються. Ці вміння дуже потрібні сучасній молоді в умовах інформаційних воєн і спроб маніпуляцій свідомістю.

  12. Слово – велика зброяодним із найважливіших інструментів виховання особистості патріота є слово, і, передусім, слово вчителя. Тому ми маємо постійно вчитися, думати, щоб донести до учнів необхідну інформацію, переконати у правильності обраного шляху, підтримати або спрямувати у потрібному напрямку розвитку, роз’яснити незрозумілі процеси і явища.

  13. Сила прикладувиховання патріотизму в сучасному світі досить часто не потребує знаходження якихось нових рецептів. Як історія України, так і всесвітня історія містять чимало гідних наслідування моделей поведінки різних визначних історичних діячів. Завдання вчителя створити умови для знайомства дітей із прикладами високого патріотизму і служіння Батьківщині і людству. Тут в нагоді стають і підготовка виступів із презентаціями, і перегляд кінофільмів, вивчення історичних документів, творчої спадщини героїв, виконання творчих та науково-дослідницьких робіт. У ліцеї вивчається курс «Визначні постаті історії України» у 8-11 класах, що дає ширші можливості для опанування учнями позитивного досвіду історичних діячів. Слід також відзначити, що для виховання патріотизму та активної громадянської позиції дуже актуальним є вивчення діяльності і життєвого досвіду історичних діячів різних країн. Тому на уроках всесвітньої історії ми обов’язково виділяємо час на вивчення цього матеріалу. Учні також обов’язково виконують творчі роботи з цієї проблеми. При цьому ми не уникаємо показувати діячів звичайними людьми «із плоті і крові», водночас значну увагу завжди акцентуємо на моральних аспектах кожної з особистостей. Особливу увагу завжди приділяємо духовним та релігійним лідерам, які обов’язково мають бути зразком для наслідування.

Загалом, досвід патріотичного виховання підростаючого покоління свідчить, що ефективною ця робота може бути лише за умови доцільного поєднання теорії та досвіду педагогічної практики. Однак ключовою складовою успіху національно-патріотичного виховання має бути тісна взаємодія між вчителем та учнем, а також уміння вчителя увідповіднити свою діяльність до вимог розвитку особистості учня та суспільних запитів, творчо інтерпретувати педагогічний досвід у цій галузі.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Захаренко О.А. Слово до нащадків / Олександр Антонович Захаренко. – Київ: СПД Богданова А.М., 2006. – 216 с.

  2. Академік із Сахнівки / Під ред. Кузьмінського А.І. – Черкаси: Вид. від. ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2008. – 448 с.

  3. Електронний ресурс: http://www.mon.gov.ua