ДОКУМЕНТИ. РОСІЯ – СРСР


РОСІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В РОСІЇ. ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ

(1917 – 1921 рр.)

 

Із праці Н. Головіна «Військові зусилля Росії у Світовій війні»

         … Не дивлячись на різноголосся зовнішніх проявів солдатських настроїв, одне може вважатися безсумнівним: довіра до колишнього царського уряду була остаточно підірвана і внутрішня єдність традиційної формули «за Віру, Царя і Вітчизну» була зруйнована. Цар протиставлявся Вітчизні. Чутки про зраду імператриці Олександри Федорівни, про брудну роль Распутіна, хоч і неправдиві, відіграли особливо розкладаючу роль. Саме вбивство Распутіна членами Царської Родини пояснювалось в солдатських масах як доказ всіх чуток.

         Дезорганізація в тилу, недоліки у постачанні, розлад транспорту, обізлена критика уряду у всіх шарах інтелігенції, з іншого боку – відштовхування громадських сил самим урядом, міністерська коловерть і сама нікчемність призначених на ці посади осіб – все це широко проникало в гущавину солдатської маси і атрофувало в ній будь-яке почуття довіри і поваги до урядової влади. Містичний ореол царської влади був зруйнований.

 

Із «Нарисів російської смути» А. Денікіна

         Нестримна вакханалія, якийсь садизм влади, який проявляли змінювані один за одним правителі рас путінського призначення, до початку 1917 року призвели до того, що у державі не було жодної політичної партії, жодного стану, жодного класу, на який міг би опертися царський уряд. Ворогом народу його вважали всі: Пуришкевич і Чхеїдзе, об’єднане дворянство і робітничі групи, великі князі і більш-менш освічені солдати… 

Запитання до документів:

  1. На які причини Лютневої революції вказує історичний документ?

  2. Які рушійні сили революції називає документ?

 

Акт зречення від престолу Миколи ІІ

(мовою оригіналу)

Ставка. Начальнику штаба

В дни великой борьбы с внешним врагом, стремящимся почти три года поработить нашу Родину, Господу Богу угодно было ниспослать России новое тяжкое испытание. Начавшиеся внутренние народные волнения грозят бедственно отразиться на дальнейшем ведении упорной войны. Судьба России, честь геройской нашей армии, благо народа, все будущее дорогого нашего Отечества требуют доведения войны во что бы то ни стало до победного конца. Жестокий враг напрягает последние силы, и уже близок час, когда доблестная армия наша совместно со славными нашими союзниками сможет окончательно сломить врага. В эти решительные дни в жизни России, почли Мы долгом совести облегчить народу Нашему тесное единение и сплочение всех сил народных для скорейшего достижения победы и, в согласии с Государственной Думой признали Мы за благо отречься от Престола Государства Российского и сложить с Себя Верховную власть. Не желая расстаться с любимым Сыном Нашим, Мы передаем наследие Наше Брату Нашему Великому Князю Михаилу Александровичу и благословляем Его на вступление на Престол Государства Российского. Заповедуем Брату Нашему править делами государственными в полном и ненарушимом единении с представителями народа в законодательных учреждениях, на тех началах, кои будут ими установлены, принеся в том ненарушимую присягу. Во имя горячо любимой родины призываем всех верных сынов Отечества к исполнению своего святого долга перед Ним, повиновением Царю в тяжелую минуту всенародных испытаний и помочь Ему, вместе с представителями народа, вывести Государство Российское на путь победы, благоденствия и славы. Да поможет Господь Бог России.

г. Псков.

2 марта 15 час. … мин. 1917 г.

Николай

Запитання до документу:

  1. За яких історичних обставин з’явився даний документ?

  2. До яких наслідків призвела поява документу?

  3. Які настанови своїм наступникам дає Микола ІІ?

  4. Про які риси характеру історичного діяча свідчить документ?

 

Із праці Еріка Хобсбаума «Епоха крайнощів.

Коротке двадцяте століття, 1914 – 1991»

         Чотири анархічні дні, коли Росією ніхто не управляв, поклали кінець Імперії. Більш того, Росія настільки була готова до соціальної революції, що маси Петрограду розцінили падіння царя як проголошення загальної свободи, рівності і прямої демократії…

         Отже, замість ліберальної і конституційної, орієнтованої на Захід Росії, … виник революційний вакуум: з одного боку безпомічний Тимчасовий уряд, а з іншої – маса народних Рад, спонтанно виникаючих всюди… Ради дійсно володіли владою або, швидше, правом вето у себе на місцях, але уявлення не мали, як цю владу використовувати… Народ більше не визнавав ніякої влади, навіть влади революціонерів, хоча ті і претендували на першість.

Запитання до документу:

  1. Про яку особливість здійснення влади після падіння монархії свідчить документ?

  2. Чи була ефективною діяльність владних центрів?

  3. Яку загрозу для суспільства ніс так званий революційний вакуум?

  4. Як автор оцінює роль народу у подіях революції?

 

Телеграма В. Леніна більшовикам, які їхали в Росію від 6 березня 1917 р.

         Наша тактика: повна недовіра, ніякої підтримки новому уряду; Керенського особливо підозрюємо; озброєння пролетаріату – єдина гарантія; … ніякого зближення з іншими партіями.

Запитання до документу:

  1. Чому Ленін наполягає на ворожому ставленні до всіх політичних партій революційної Росії?

  2. Про яку мету більшовиків свідчить обрана вождем більшовиків тактика?

  3. Чому Ленін закликає до озброєння пролетаріату?

  4. Чому Керенського Ленін підозрював найбільше?

Декрет про землю

(мовою оригіналу)

ДЕКРЕТ О ЗЕМЛЕ СЪЕЗДА СОВЕТОВ РАБОЧИХ И СОЛДАТСКИХ ДЕПУТАТОВ    

(принят на заседании 26 октября в 2 час. ночи)

  1) Помещичья  собственность  на  землю отменяется немедленно без всякого выкупа.

2) Помещичьи  имения,  равно   как   все   земли   удельные, монастырские,  церковные,  со всем их живым и мертвым инвентарем, усадебными  постройками  и  всеми  принадлежностями  переходят  в распоряжение  волостных  земельных  комитетов  и  уездных Советов крестьянских депутатов, впредь до Учредительного собрания.

3) Какая  бы  то  ни  было  порча  конфискуемого  имущества, принадлежащего    отныне   всему   народу,   объявляется   тяжким преступлением,  караемым  революционным  судом.  Уездные   Советы крестьянских   депутатов   принимают  все  необходимые  меры  для соблюдения строжайшего порядка при конфискации помещичьих имений, для  определения  того,  до какого размера участки и какие именно подлежат  конфискации,  для  составления   точной   описи   всего конфискуемого  имущества  и  для  строжайшей революционной охраны всего  переходящего  к  народу  хозяйства  на  земле   со   всеми постройками, орудиями, скотом, запасами продуктов и проч…

                            О земле

 Вопрос о  земле,  во  всем  его объеме,  может быть разрешен только всенародным Учредительным собранием.

Самое справедливое разрешение земельного вопроса должно бать таково:

1) Право частной собственности на землю отменяется навсегда; земля не может быть ни продаваема,  ни покупаема,  ни сдаваема  в аренду,  либо в залог,  ни каким-либо другим способом отчуждаема.

Вся земля:  государственная, удельная, кабинетская, монастырская, церковная,    посессионная,    майоратная,   частновладельческая, общественная и крестьянская  и  т.д.,  отчуждается  безвозмездно, обращается в всенародное достояние и переходит в пользование всех трудящихся на ней.

За пострадавшими  от  имущественного  переворота  признается лишь  право  на общественную поддержку на время,  необходимое для приспособления к новым условиям существования.

2) Все недра земли: руда, нефть, уголь, соль и т.д., а также леса  и воды,  имеющие общегосударственное значение,  переходят в исключительное пользование государства.  Все мелкие реки,  озера, леса   и   проч.  переходят  в  пользование  общин,  при  условии заведывания ими местными органами самоуправления.

3) Земельные участки с высоко-культурными хозяйствами: сады, плантации,  рассадники, питомники, оранжереи и т.под. не подлежат разделу,  а  превращаются  в   показательные   и   передаются   в исключительное  пользование государства или общин,  в зависимости от размера и значения их.

 Усадебная, городская и сельская земля,  с домашними садами и огородами,  остается  в пользовании настоящих владельцев,  причем размер  самих  участков  и  высота  налога  за  пользование   ими определяется законодательным порядком.

 4) Конские заводы, казенные и частные племенные скотоводства   и птицеводства и проч.  конфискуются,  обращаются во  всенародное достояние   и   переходят   либо   в  исключительное  пользование государства,  либо общины,  в зависимости от величины и  значения их.

         Вопрос о   выкупе   подлежит   рассмотрению   Учредительного собрания.

         5) Весь хозяйственный инвентарь конфискованных земель, живой и мертвый, переходит в исключительное пользование государства или общины, в зависимости от величины и значения их, без выкупа. Конфискация инвентаря не касается малоземельных крестьян.

         6) Право  пользования  землей  получают  все  граждане  (без различия пола) Российского государства,  желающие обрабатывать ее своим трудом,  при помощи своей  семьи,  или  в  товариществе,  и только  до  той поры,  пока они в силах ее обрабатывать.  Наемный труд не допускается.

          При случайном бессилии какого-либо члена сельского  общества в   продолжение   2   лет,   сельское   общество   обязуется,  до восстановления его трудоспособности,  на этот срок прийти к  нему на помощь путем общественной обработки земли.

         Земледельцы, вследствие старости или инвалидности утративши навсегда возможность лично обрабатывать землю,  теряют  право  на пользование ею, но взамен того получают от государства пенсионное обеспечение.

         7) Землепользование должно быть  уравнительным,  т.е.  земля распределяется между трудящимися,  смотря по местным условиям, по трудовой или потребительной норме.

         Формы пользования землей должны  быть  совершенно  свободны, подворная,  хуторская,  общинная,  артельная,  как решено будет в отдельных селениях и поселках.

         8) Вся земля,  по ее отчуждении,  поступает  в  общенародный земельный  фонд.  Распределением  ее  между  трудящимися заведуют местные и центральные самоуправления,  начиная от  демократически организованных  бессословных  сельских и городских общин и кончая центральными областными учреждениями.

         Земельный фонд  подвергается   периодическим   переделам   в зависимости от прироста населения и поднятия производительности и культуры сельского хозяйства.

         При изменении  границ  наделов  первоначальное  ядро  надела должно остаться неприкосновенным.

         Земля выбывающих  членов поступает обратно в земельный фонд, причем преимущественное  право  на  получение  участков  выбывших членов  получают  ближайшие  родственники  их  и лица по указанию выбывших.

         Вложенная в землю стоимость удобрения и мелиорации (коренные улучшения),  поскольку  они  не  использованы  при  сдаче  надела обратно в земельный фонд, должны быть оплачены.

         Если в отдельных местностях наличный земельный фонд окажется недостаточным  для  удовлетворения  всего местного населения,  то избыток населения подлежит переселению.

         Организацию переселения,  равно как и расходы по переселению и снабжению инвентарем и проч., должно взять на себя государство.      Переселение производится   в   следующем  порядке:  желающие безземельные крестьяне,  затем порочные члены общины, дезертиры и проч. и, наконец, по жребию, либо по соглашению.

         Все содержащееся  в  этом наказе,  как выражение безусловной воли огромного большинства  сознательных  крестьян  всей  России, объявляется  временным законом,  который впредь до Учредительного собрания проводится  в  жизнь  по  возможности  немедленно,  а  в известных своих частях с той необходимой постепенностью,  которая   должна определяться уездными Советами крестьянских депутатов.

         Земли   рядовых   крестьян   и   рядовых   казаков    не конфискуются.

     Председатель Совета Народных Комиссаров

     Владимир Ульянов-Ленин.

Запитання до документу:

  1. Які зміни в аграрному питання визначив документ?

  2. Яку роль у вирішенні аграрного питання відводили Установчим зборам?

  3. Який вплив на селян повинен був мати документ?

 

Декрет про мир

(уривки, мовою оригіналу)

Принятый единогласно   на  заседании  Всероссийского  съезда Советов рабочих,  солдатских и крестьянских депутатов 26  октября 1917 г.

         Рабочее и  Крестьянское правительство,  созданное революцией 24-25 октября и  опирающееся  на  Советы  рабочих,  солдатских  и крестьянских  депутатов,  предлагает  всем  воюющим  народам и их правительствам  начать  немедленно  переговоры   о   справедливом демократическом мире.

         Справедливым или   демократическим  миром,  которого  жаждет подавляющее  большинство  истощенных,  измученных  и  истерзанных войной рабочих и трудящихся классов всех воюющих стран,  – миром, которого  самым  определенным  и  настойчивым  образом  требо вали русские  рабочие и крестьяне после свержения царской монархии,  – таким миром Правительство считает немедленный  мир  без  аннексий (т.е. без захвата чужих земель, без насильственного присоединения чужих народностей) и без контрибуций.

          Под аннексией  или  захватом  чужих   земель   Правительство понимает   сообразно   правовому  сознанию  демократии  вообще  и трудящихся классов в особенности всякое присоединение к  большому или  сильному  государству малой или слабой народности без точно, ясно  и  добровольно  выраженного   согласия   и   желания   этой народности…

         Если какая бы то  ни  было  нация  удерживается  в  границах данного государства насилием,  если ей,  вопреки выраженному с ее стороны желанию – все равно,  выражено ли это желание в печати, в народных   собраниях,   в   решениях  партий  или  возмущениях  и восстаниях против национального гнета – не предоставляется  права свободным  голосованием,  при полном выводе войска присоединяющей или вообще более сильной нации,  решить без малейшего принуждения  вопрос  о  формах  государственного существования этой нации,  то присоединение ее является аннексией, т.е. захватом и насилием.

         Тайную дипломатию  Правительство отменяет,  со своей стороны выражая твердое намерение вести все переговоры совершенно открыто перед всем народом …

     Председатель Совета Народных Комиссаров

     Владимир Ульянов-Ленин.

Запитання до документу:

  1. Які засади зовнішньої політики більшовицького уряду визначає документ?

  2. Чи відповідали дійсності проголошені принципи? Навести приклади.

 

Декрет

Ради Народних Комісарів

про червоний терор

 

5 вересня 1918 р.

Рада Народних Комісарів, заслухавши доповідь Надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією про діяльність цієї комісії, знаходить, що за даної ситуації забезпечення тилу шляхом терору є прямою необхідністю; що для посилення діяльності Всеросійської надзвичайної комісії та внесення до неї більшої планомірності необхідно спрямувати туди якомога більше число відповідальних партійних товаришів; що необхідно убезпечити Радянську Республіку від класових ворогів шляхом ізоляції їх в концентраційних таборах; що належать розстрілові всі особи, приналежні до білогвардійських організацій, заколотів і заворушень; що необхідно опублікувати імена всіх розстріляних, а також підстави застосування до них цього заходу.

Запитання до документу:

  1. Чому особливу увагу більшовики відводили терору у тилу?

  2. Які методи боротьби із класовими ворогами передбачає декрет?

  3. Навіщо публікувати імена засуджених?

 

Із статті Голови ВУНК М. Лаціса в газеті «Красный террор»

 (мовою оригіналу)

 В связи с авантюрой атамана Григорьева Совет обороны объявил красный террор по отношению к левым социалистам-революционерам–активистам и “незалежникам”–активистам.

 Это решение продиктовано после целого ряда недвусмысленных действий последних против Советской власти и вовсе не носит характер неожиданности.

 Никто не поверил их божбе о лояльности и нейтралитете. В момент решающего боя в гражданской войне подобное положение не может быть терпимо. Кто не с нами, тот против нас. Преступление стоять в стороне и глазеть, когда тяжелая рука международного капитала дробит твердыни пролетариата.

Как же быть с ними дальше? Это определили они сами. На действие нашего врага  мы должны ответить встречными действиями. Нас грабят, нас избивают, нас убивают, нас насилуют. Нам что же — молчать? Нет, мы ударим по врагу, но откажемся от варварских действий, применяемых ими. Больше того. Мы должны предупредить смерть и муки наших товарищей. Поэтому мы должны расстреливать на месте каждого поднявшего и собирающегося поднять против нас оружие.

Запитання до документу:

  1. Які мотиви запровадження червоного терору наводить автор?

  2. Кого автор визначає головними ворогами?

  3. Які загрози для обивателів несла така позиція більшовиків?

 

Максимилиан Волошин «ТЕРРОР»

(1921 р.)

Собирались на работу ночью. Читали

Донесенья, справки, дела.

Торопливо подписывали приговоры.

Зевали. Пили вино.

С утра раздавали солдатам водку.

Вечером при свече

Выкликали по спискам мужчин, женщин.

Сгоняли на темный двор.

Снимали с них обувь, белье, платье.

Связывали в тюки.

Грузили на подводу. Увозили.

Делили кольца, часы.

Ночью гнали разутых, голых

По оледенелым камням,

Под северо-восточным ветром

За город в пустыри.

Загоняли прикладами на край обрыва.

Освещали ручным фонарем.

Полминуты работали пулеметы.

Доканчивали штыком.

Еще недобитых валили в яму.

Торопливо засыпали землей.

А потом с широкою русскою песней

Возвращались в город домой.

А к рассвету пробирались к тем же оврагам

Жены, матери, псы.

Разрывали землю. Грызлись за кости.

Целовали милую плоть.

Запитання до документу:

  1. Про які аморальні, поряд з убивством класових ворогів, мотиви терору свідчить поетичний твір?

  2. Прокоментувати підкреслені рядки вірша?

 

 

 

Доповідь інструктора Харківського губвиконкому Г.Шевкуна про вступ денікінців у Харків та їхній режим у липні 1919 р.

(мовою оригіналу)

Первые три дня расправа над коммунистами и комиссарами производилась без всякого суда и следствия. Указали, задержали, повели к берегу речки и — расстрел. Потом был образован военно-полевой суд, но это сути дела не меняет. Тоже расправа, хотя, как говорится, более организованная. Очевидцы передают о происходящих зверствах в Синельникове, где захваченные в плен красноармейцы раздеты почти догола и содержатся в каменном здании без пищи уже более недели. Там же под Синельниковой недавно расстреляны пригнанные бегом из Екатеринослава 30 матросов и 8 коммунистов. Сразу наповал жертвы не убивались, но постепенно расстреливались, дабы заставить умереть в муках. Так белогвардейцы расправлялись с советскими работниками и коммунистами.

Запитання до документу:

  1. Про яку складову громадянської війни в Росії свідчить документ?

  2. Чи сприяли такі методи впливу популяризації антибільшовицьких сил?

  3. Чи можна було уникнути червоного і білого терору?

 

«Таємна інструкція Троцького щодо окупації України»

1920 рік

Товариші! Те, про що тут говорили в Росії відкрито, в Україні можна шептати лише на вухо, а то й цілком не говорити. Вміти мовчати — це також одна з форм красномовності.

Ви, товариші, входите в Україну Пам’ятайте ж, що нема тяжчої агітаційної роботи, як на Україні. Третій раз ми посилаємо туди сильні кадри і кожного разу все ж таки з новою тематикою і новим способом. Першим кадрам в 1917 р. було дуже легко. Треба було їм підірвати довір’я українських селян до Центральної Ради і Генерального Секретаріату. В той час український народ не міг собі уявити свого політичного життя окремо від Росії, а тому лише одно звернення уваги агітатора, що українці відривають Україну від руських, з якими в окопах рядом лежали і з одного котла їли, вирішували справу в наш бік. А натяк на те, що Центральна Рада буржуазна, а Генеральний Секретаріат складається тільки з генералів, відбивав в Українського селянства всяку охоту підтримувати своє правительство.

Трохи тяжче було при другім поході в Україну, через те, що ми готувалися воювати з гетьманом, а прийшлося мати діло з Петлюрою. Треба було керівника проти гетьманським народним повстанням, Петлюру, позбавити значення серед самих повстанців. Це було надзвичайно важке завдання, особливо коли Петлюра був покритий славою скинення гетьмана, трудовому селянству України давав усі землі без викупу і негайно скликав Трудовий конгрес. Передбачалася затяжна війна. Але нам допоміг випадок з полковником Балбачаном, котрий зрадив повстанському правительству і перейшов на бік Денікінців. Звернення уваги на цей випадок, зв’язуючи його з тим, що Петлюра був членом Генерального Секретаріату, скріплювання думки, що Петлюра, скинувши гетьмана, сам зробився гетьманом, що «самостійна Україна — то значить гетьманщина, то значить Павло Скоропадський або Петлюра під охороною від Українського трудового народу за допомогою німецьких багнетів — все це уміння, зіткане нашими агітаторами в одну сітку, так сильно розворушувало селянство, що воно не витримало в північно-західній частині Київщини, а також Подільській губернії. Спалахнули народні повстання проти Петлюри і його армія вся була знищена без всяких труднощів з боку Червоної армії. Ось що значить здібні агітатори.

Готуючись нині до третього походу на Україну, Совєт Народних Комісарів за прикладом попередніх літ посилає в авангарді Вас, товариші агітатори.

Совєт Народних Комісарів сильно сподівається, що Ви не осоромите землі руської. Для полегшення ж Вам Вашої праці я вважаю своїм обов’язком товариським подати такі вказівки.

Ні для кого не секрет, що не Денікін примусив нас залишити землі України, але величезне повстання, яке підняло проти нас сите українське селянство. Комуни, черезвичайку, продовольчі загони і комісарів-євреїв зненавидів український селянин до глибини душі. В нім прокинувся приспаний сотні літ дух запорожців і гайдамаків. Цей страшний дух, який кипить і бушує, як сам Дніпро на своїх порогах, велить українцям творити чудеса завзяття. Тільки безмежна довірчивість і уступчивість кожний раз нівечили задоволення українців. Пам’ятайте також, що так або інакше, а нам конче треба повернути Україну до Росії. Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, сталі й Чорного моря Росія існувати не може. Вона задихнеться, а за нею і совєтська влада і ми з вами. Ідіть же на працю, тяжку відповідальну працю!

Запитання до документу:

  1. Які методи боротьби більшовиків за владу розкриває документ?

  2. Чи обов’язково агітатори мали доносити правду до народу?

  3. Які причини більшовицької загарбницької політики розкриває документ?

 

Постанова Народного секретаріату Української Республіки про припинення всіх операцій у приватних кредитних установах щодо

видачі вкладів, переведення грошей і цінних паперів на поточні рахунки клієнтів

(мовою оригіналу)

7 січня 1918 р.

В виде подготовительных мер к введению действительного контроля над всеми кредитными учреждениями, находящимися на территории Украинской Республики: 1) Немедленно прекратить все операции в частных кредитных учреждениях по выдаче вкладов и ссуд впредь до дальнейших распоряжений.

2) Все вклады (деньги и ценные бумаги) немедленно перевести в отделение Государственного банка, на текущий счет клиентов.

3) Равным образом все содержимое отдельных ящиков перевести в отделение Государственного банка, причем золото в монетах и слитках конфискуется в пользу государства.

4) Для присутствования при вскрытии ящиков пригласить владельцев явиться в трехдневный срок с момента опубликования настоящего постановления, по истечении же срока содержимое ящиков, владельцы коих не явились и не представили достаточных объяснений причин своей неявки, конфискуется в пользу государства.

5) Исполнение настоящего постановления возложить на местные советы солдатских и крестьянских депутатов.

6) Настоящее постановление ввести в действие по телеграфу.

Народный секретарь по финансам В. Ауссем

Народный секретарь, управляющий делами

Секретариата Г. Лапчинский

ЦДАВО України. Ф.  1. Оп.  1. Спр.  3. Арк. 7. Незасвідчена копія.

Запитання до документу:

  1. Який захід часів «воєнного комунізму» засвідчує документ?

  2. Що свідчить про примусовий характер державних заходів?

 

Постанова Народного секретаріату Української Республіки про передачу підприємств приватника Ауербаха і К ° під контроль

районної ради  народного господарства на станції Никитівка Катеринівської залізниці (мовою оригіналу)

 23 січня 1918 р.

Из-за ухода со своих мест владельцев и администраций Акционерного общества ртутного и угольного дела А. Ауэрбаха и Ко и химического завода Еванскопе под названием А. Ауэрбах и Ко при ст. Никитовке Екатерининской железной дороги Народный Секретариат Украинской Народной Республики постановил: конфисковать в народное достояние все движимое и недвижимое имущество названной фирмы, какое бы оно ни было (в долгах, наличностью, на текущем счете в банках, [ценных] бумагах и пр.), где бы оно ни находилось, и ведение дел вышеназванных предприятий возложить на горнозаводской комитет этих предприятий под контролем и управлением организующегося районного совета народного хозяйства.

Народный секретарь внутренних дел Е. Бош

Народный секретарь труда Н. Скрипник

Управляющий делами Народного Секретариата И. Кулик

Запитання до документу:

  1. Про який захід внутрішньої політики більшовиків за часів «воєнного комунізму» свідчить документ?

  2. Чому власники підприємств «ушли»?

  3. Чи було б здійснено подібну акцію з підприємством, якби власники не покинули підприємство і продовжили працювати?

 

Запис у щоденнику письменника В.Короленка

за 30 вересня 1920 року

… Мой вывод, к которому я пришел с несомненностью: настоящий голод не стихийный. Он порожден излишней торопливостью: на рушен естественный порядок труда, вызваны вперед худшие элементы, самые нетрудоспособные, и им дан перевес, а самые трудоспособные подавлены. Теперь продолжается то же самое, если это не прекратится, можно ждать голода и на будущий год и дальше. …Обобщая все сказанное, делаю вывод: наше правительство погналось за равенством и добилось только голода. Подавили самую трудоспособную часть народа, отняли у нее землю, и теперь земля лежит впусте. …Нужно вернуться к свободе …прежде всего, к свободе торговли. Затем к свободе печати, свободе мнений, не нужно хватать направо и налево… …Если возможен еще выход для России, то он только в одном: в возвращении к свободе…

Запитання до документу:

  1. Причини якої історичної події висвітлює автор документу?

  2. Наслідком яких заходів більшовицької влади було описане становище?

  3. Кого автор називає «худшими» і «трудоспособными» елементами?

  4. Який вихід із кризового стану пропонує автор?

 

З газети ЦК РКП (б) «Беднота» (7 жовтня 1920 р.)

(мовою оригіналу)

Крестьянское земледелие постепенно превращается в самоедское хозяйство. Крестьяне-производители исчезают, вместо них появляются просто едоки. Едок производит ровно столько, сколько нужно ему самому.

Запитання до документу:

  1. Яка риса більшовицької політики призвела до описаних трансформацій на селі?

  2. Який вихід потрібно було шукати для подолання кризових явищ?

 


НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА

(1921 – 1928 рр.)

3 листа В.І.Леніна до членів Політбюро ЦК РКП(б) з приводу репресій щодо духовенства (1922 р.)

(мовою оригіналу)

Строго секретно

Просьба ни в каком случае копий не снимать, а каждому члену Политбюро (тов. Калинину тоже) делать свои заметки  на самом документе

Ленин

…Один умный писатель по государственным вопросам справедливо сказал, что, если необходимо для осуществления известной политической цели пойти на ряд жестокостей, то надо осуществлять их самым энергичным образом и в самый кратчайший срок, ибо длительного применения жестокостей народные массы не вынесут. Это соображение, в особенности, еще подкрепляется тем, что по международному положению России для нас, по всей вероятности, после Генуи окажется или может оказаться, что жестокие меры против реакционного духовенства будут политически нерациональны, может быть, даже чересчур опасны. Сейчас победа над реакционным духовенством обеспечена нам полностью. Кроме того, главной части наших заграничных противников среди русских эмигрантов за границей, т.е. эсэрам и милюковцам, борьба против нас будет затруднена, если мы, именно в данный момент, именно в связи с голодом, проведем с максимальной быстротой и беспощадностью подавление реакционного духовенства.

Поэтому я прихожу к безусловному выводу, что мы должны именно теперь дать самое решительное и беспощадное сражение черносотенному духовенству и подавить его сопротивление с такой жестокостью, чтобы они не забыли этого в течение нескольких десятилетий…

На съезде партии устроить секретное совещание всех или почти всех делегатов по этому вопросу совместно с главными работниками ГПУ, НКЮ и Ревтрибунала. На этом совещании провести секретное решение съезда о том, что изъятие ценностей, в особенности, самых богатых лавр, монастырей и церквей, должно быть проведено с беспощадной решительностью, безусловно ни перед чем не останавливаясь и в самый кратчайший срок. Чем большее число представителей реакционного духовенства и реакционной буржуазии удастся нам по этому поводу расстрелять, тем лучше. Надо именно теперь проучить эту публику так, чтобы на несколько десятков лет ни о каком сопротивлении они не смели и думать.

Ленин 19.ІІІ,22

Прошу т.Молотова постараться разослать это письмо членам Политбюро вкруговую сегодня же (не снимая копий) и просить их вернуть секретарю тотчас по прочтении с краткой заметкой относительно того, согласен ли с основою каждый член Политбюро или письмо возбуждает какие-нибудь разногласия.

Ленин 19.ІІІ.22.

Запитання до документу:

  1. Чим обумовлена секретність документу?

  2. У яких історичних умовах мали здійснюватися передбачені заходи?

  3. Які цілі переслідував лідер більшовиків?

 

Про наслідки і суперечності непу

(за О.Бойком)

Період непу не відзначався гармонійним розвитком. Навпаки — дестабілізуючі процеси розхитували економіку майже кожен рік: фінансова криза 1922 p., криза збуту 1923 p., товарний голод 1924 p., зростання інфляції 1925 р.

Запровадження непу мало помітні економічні наслідки. Тільки у 1928—1929 pp. в Україні вироблено електроенергії на 138% більше, ніж у 1913 p., кам’яного вугілля — на 119,3%, сталі — на 117%. Поступово виходило з кризи і сільське господарство республіки, яке за обсягом валової продукції вже 1927—1928 pp. дещо перевищило рівень виробництва 1913 р. Водночас сільське господарство помітно відставало від промисловості. Якщо 1927—1928 pp. порівняно з попереднім роком обсяг промислової продукції виріс на 19,5%, то сільськогосподарської — лише на 6%.

Однак, незважаючи на цілком реальні позитивні зрушення, неп наприкінці 20-х років було згорнуто.

Як і кожна перехідна модель, неп не міг остаточно стабілізувати економічний розвиток. До того ж реформаційні пошуки призводили й до появи кризових явищ (товарний голод, інфляція, фінансова криза та ін.). Та все ж завдяки «відбудовчому ефекту» (завантажувалося наявне обладнання, використовувалися староорні землі та ін.), відбувалося зростання економічних показників. Коли наприкінці 20-х років ці резерви було вичерпано, країна опинилася на порозі гострої кризи, в основі якої лежала нестача капіталів для реконструкції промисловості. Перед СРСР стояла альтернатива: або низькі темпи розвитку всього господарства на базі непу і прогресуюче відставання від провідних капіталістичних країн, або ж відмова від ринку, повернення до адміністративних методів, концентрація наявних ресурсів і форсований ривок головної ланки господарства — важкої індустрії.

Крім економічних протиріч, поглиблення непу дедалі більше виявляло серйозні політичні та соціальні протиріччя. Зокрема, економічний плюралізм, що набирав сили, диктував необхідність появи плюралізму політичного, адже приватний сектор прагнув мати допуск до політичних та юридичних важелів, щоб надійно гарантувати захист власних економічних інтересів. Проте більшовицька партія ділитися владою не збиралася. Тому розвиток ринкових відносин, який сприяв відбудові економіки, суттєво дестабілізував ситуацію політичну. Серйозні протиріччя в період непу виникли в соціальній сфері. Прогресуюче розшарування суспільства, поява безробіття, безпритульності спричинили зростання соціального напруження. Почали лунати голоси про «ганебний відступ» перед капіталізмом, «здачу позицій соціалізму», «капітуляцію перед буржуазією». Це були погляди значної частини суспільства, яка в роки громадянської війни проливала кров за радянську владу, а в результаті непівської диференціації спускалась на соціальне дно. Логічне питання «За що боролись?» починає в середині 20-х років звучати все гостріше… За таких обставин у 1929 р. більшовицьке керівництво і вирішило здійснити «великий перелом», відкинувши неп.

Запитання до документу:

  1. Якими були позитивні результати непу?

  2. Чому в роки непу виникла теза про «здачу позицій соціалізму»?

  3. Визначити причини згортання непу?

 

92 роки тому цього дня з Петрограда вийшов «Філософський пароплав»

 

29 вересня 1922 року з Петрограда відплив пароплав «Обербургомістр Хакен», пасажирами якого були філософи Н.А. Бердяєв, С.Л. Франк, І.А. Ільїн, С.Є. Трубецькой, Б.П. Вишеславцев, А.А. Кізеветтер, М.А. Ільїн (Осоргін), М.М. Новіков, А.І. Угримов, В.В. Зворикін, Н.А. Квіток, І.Ю. Баккал, професор МВТУ В.І. Ясинський та інші. Так здійснилася висилка з Росії з ідеологічних міркувань за кордон діячів російської науки, культури, мистецтва.

         У травні 1922 року В.І. Ленін запропонував замінити застосування смертної кари для тих, хто активно виступав проти радянської влади, висилкою за кордон. Л.Д. Троцький так прокоментував цю акцію: «Ми цих людей вислали тому, що розстріляти їх не було приводу, а терпіти було неможливо».

30 вересня пароплав прибув в Штеттин (Німеччина). На борту знаходилося приблизно більше трьох десятків осіб з Москви і Казані, а також з інших міст (з сім’ями приблизно 70 чоловік). Ця подія отримала в публіцистиці назву «Філософський пароплав».

А 16 листопада 1922 року з Петрограда відплив другий пароплав з вигнанцями на борту – «Пруссія», на якому з країни вивозилися Н.О. Лоський, Л.П. Карсавін, І.І. Лапшин та інші (всього разом з сім’ями 44 людини).

Запитання до документу:

  1. Про які особливості суспільно-політичного життя в 20-х рр. свідчить документ?

  2. Чому названі діячі були вислані за межі країни?

  3. До яких наслідків для радянської країни призводила така політика?

 


СРСР ЗА ДОБИ СТАЛІНІЗМУ

(1929 – 1939 рр.)

З постанови ЦВК і РНК СРСР про застосування розстрілу

та 10-річного ув’язнення за розкрадання колгоспного майна

7 серпня 1932 р.

(Закон про п’ять колосків)

 

  1. Приравнять по своему значению имущество колхозов и кооперативов (урожай на полях, общественные запасы, скот, кооперативные склады и магазины и т.п.) к имуществу государственному и всемерно усилить охрану этого имущества от расхищения.

  2. Применять в качестве судебной репрессии за хищение (воровство) колхозного и кооперативного имущества высшую меру социальной защиты – расстрел с конфискацией всего имущества и с заменой при смягчающих обстоятельствах лишением свободы на срок не ниже 10 лет с конфискацией всего имущества.

  3. Не применять амнистии к преступникам, осужденным по делам о хищении колхозного и кооперативного имущества.

III. 1. Повести решительную борьбу с теми противообщественными кулацко-капиталистическими элементами, которые применяют насилие и угрозы или проповедуют применение насилия и угроз к колхозникам с целью заставить последних выйти из колхоза, с целью насильственного разрушения колхоза. Приравнять эти преступления к государственным преступлениям.

  1. Применять в качестве меры судебной репрессии по делам об охране колхозов и колхозников от насилий и угроз со стороны кулацких и других противообщественных элементов лишение свободы от 5 до 10 лет с заключением в концентрационный лагерь.

  2. Не применять амнистии к преступникам, осужденным по этим делам.

Запитання до документу:

  1. За яких історичних обставин з’явився даний документ?

  2. Хто був тими злочинцями, проти яких спрямовано документ?

  3. Який зв’язок між документом та колективізацією в СРСР?

 

Витяг з матеріалів службового розслідування становища в’язнів у соловецьких таборах

Розділ «Знущання над в’язнями»

…Практикувалися такі:

1)      відправка зовсім голих в’язнів до лазні при 20-градусному морозі на відстань 1-2 км від бараків;

2)      відправка в’язнів у самій білизні або зовсім роздягнених з однієї командировки до іншої на відстані 5-6 км;

3)      постачання продпайка (картоплі) з відходами до 60% і таким чином скорочення й без того недостатнього пайка, від чого люди перебували в стані повного виснаження;

4)      видача гнилого м’яса;

5)      відмова у медичній допомозі хворим;

6)      залишення відкритими, на видному місці, ям, в які скидалися трупи сотні ув’язнених…

Серед методів фізичної дії… установлені такі:

1)      биття в’язнів, в результаті якого мали місце випадки смерті;

2)      відправка в’язнів у самій білизні на дзвіниці церкви, розташованої на вершині гори (Голгофа)… в’язням вивертали назад руки і прив’язували їх до так само вивернутих ніг. У такому стані ув’язнені утримувалися близько 48 годин і за цей час до 6 разів на кілька хвилин заносилися в тепле приміщення;

3)      посадка в’язнів на тривалий час на так звані «жердочки», тобто вузькі жердини;

4)      виставлення ув’язнених на так звані «камені», тобто в самій білизні босого по стійці «струнко».

 

М.Восленський про закулісну підготовку політичних процесів

 у Радянському Союзі

(мовою оригіналу)

Подсудимого подвергали «конвееру» – продолжавшемуся ряд суток непрерывному допросу. Следователи работали в три смены по восемь часов, допрашиваемому же не давали спать и в нужных случаях били и морили жаждой. Метод был безотказный: на какие-то по счету сутки подследственный подписывал любой протокол. Но следователи знали, что это – первый тур, и спокойно ожидали дальнейшего. Отоспавшись, узник, как и ожидалось, отказывался от самоубийственных показаний. Тогда он вновь и вновь подвергался «конвееру», пока не начинал сознательно стремиться к любому приговору, даже к смертельной казни. Именно такое устойчивое состояние и требовалось для выступления на процессе. Изготовлялся сценарий процесса, и подсудимый, как актер, заучивал наизусть свою роль. Во время судебного заседания председатель трибунала армвоенюрист Ульрих и прокурор Вышинский имели перед глазами экземпляры сценария. Подсудимый разыгрывал свою партию и получал за это бесценное вознаграждение: вплоть до самого расстрела ему позволяли спать и не били. Таков был нехитрый механизм всех поражавших западный мир своей «загадочностью» процессов в соцстранах с 1936 по 1953 год.

Запитання до документів:

  1. Оцінити правомірність такого поводження з в’язнями.

  2. Як співвідносяться такі факти із положеннями «сталінської» конституції 1936 р?

  3. Наскільки можна вірити у правдивість вироків таких судів?

 

Анна Ахматова «Реквієм»

 

Вступ

Це було в ті часи, як всміхався

Тільки мрець: розквитався – і рад.

Наче зайвий доважок, гойдався

При в’язницях своїх Ленінград.

А коли, одурілі від муки,

Уже ткалися в’язнів полки,

Їм уривчасту пісню розлуки

Паровозні ридали гудки.

Зорі смерті стояли над нами,

I безвинна судомилась Русь

Під кривавими каблуками

I під шинами чорних «марусь»…

 

Запитання до документу:

  1. Якої сторінки радянської історії торкається авторка в уривку з поеми?

  2. Які рядки засвідчують радянський тоталітаризм?

  3. Які суспільні настрої передає авторка?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Бойко О.Д. Історія України / Бойко О.Д. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2002.

  2. Історія України. Робота з документами / Уклад. Воропаєва В.В. – Харків: ФОП Співак В.Л., 2013. – 544 с.

  3. Восленский М. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: aej.org.ua/History/1357.html

  4. Гривачевський Б. Листи з Соловків. – Київ, 1992. – С.56.

  5. Колективізація і голод на Україні 1929-1933. Збірник документів і матеріалів. – С.499.

  6. http://rusarchives.ru/statehood/07-12-akt-otrechenie-nikolay-ii.shtml

  7. http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1918%2809%2905.chervonyi_teror.php

  8. http://mreadz.com/new/index.php?id=58209&pages=146

  9. http://www.historymania.info/view_post.php?id=34

  10. http://www.history.vn.ua/book/novitnya/40.html

  11. http://www.world-art.ru/lyric/lyric.php?id=11415

  12. http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/DEKRET/o_mire.htm

  13. http://gazeta.ua/articles/history/

  14. http://www.ukrlib.com.ua/books-l/printthebookzl.