ПАМ′ЯТІ НЕБЕСНОЇ СОТНІ


ЛІНІЙКА ВШАНУВАННЯ ПАМ′ЯТІ НЕБЕСНОЇ СОТНІ та

 з нагоди РІЧНИЦІ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІсотня 2

Початок – виконання гімну

Ведучий

Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. Уся історія нашого  народу – це споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки-України. Історія України мала багато трагічних періодів. Коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинявся під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.

Так було і за княжої доби. Так було і за часів Козаччини. І за часів боротьби за незалежність 1917-1921 років. І під час Другої світової. І на початку 1990-х. Українську історію творили герої.

Поет

Не раз ми ходили в дорогу,

Не раз ми вертались до хати

І знову брели від порогу —

Правдивої цілі шукати.

З борців насміхалася доля,

Зростала, проте, їх громада.

Добробут народний та воля —

То наша найперша засада.

Борців не лякають пригоди:

Шлях, мочений кров’ю та потом,

Нас виведе в панство свободи

Не нині, не завтра, так потім!

Аби не тікали ми труду,

Не падали легко з ударів,

Пригляньмось до нашого люду,

Як сум йому очі охмарив!

Знедолений ладом ворожим,

Він працею держить всі стани…

Ходім же, брати, та поможем

Порвати якшвидше кайдани!

Ведуча

Час плине, а пам`ять залишається…

На наших очах у 2013-2014 роках в Україні відбулась безпрецедентна подія – народ повстав проти свавілля корумпованої системи. Внаслідок злочинного насильства влади проти громадян мирний протест перетворився на революційний рух, який призвів до корінних політичних змін, і в першу чергу змін у свідомості українців.

Учень 1

«Ми – не раби, і ніколи ними не будемо. Ми з гідністю маємо нести нашу культуру та традицію. Нас не можна вбивати, обкрадати та обманювати. Ми – єдина нація. Наш шлях – до європейських цінностей. Україна – це Європа», – такі основні гасла Революції гідності, яка своїми ідеями сколихнула не лише Україну, а і весь цивілізований світ.

Учитель

Цьогоріч Україна відзначає першу річницю Революцію гідності, коли на вулиці великих міст вийшла молодь, протестуючи проти рішення уряду про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Після відмови Януковича підписати Угоди у Вільнюсі протести почали з’являтися по всій країні. У ніч проти 30 листопада стався силовий розгін Майдану в Києві. Близько 300 озброєних спецзасобами бійців «Беркуту» із надмірним застосуванням сили «зачистили» молодь із Майдану Незалежності. Жорстокий силовий розгін ЄвроМайдану спровокував Марш мільйонів першого грудня. Українці стали на шлях трагічної боротьби проти диктатури Януковича. На Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси.

Учень 2

У хід проти мирних демонстрантів влада залучала підрозділи силовиків, які активно переслідували активістів за проєвропейські погляди та застосовували проти мирних людей кийки, світлошумові гранати, водомети та навіть вогнепальну зброю.

Учень 3

Їх об’єднала українська земля та бажання жити у вільній країні.

Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів – це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались…

Перша смерть зафіксована 22 грудня 2013 р.  З 21 січня до 13 лютого загинули ще 9 героїв. Протягом кривавих розстрілів майданівців 18 – 21 лютого загинуло 86 героїв.  Від поранень та травм, отриманих на Майдані, за період від 22 лютого до 9 грудня 2014 р. померли ще 17 героїв. У списку загиблих на сьогоднішній день 113 імен встановлених героїв. Хоч існує інформація і про більші жертви зимового протистояння. 

(Естафета «Свіча пам’яті» – учні по черзі називають імена загиблих героїв)

Поет

…і мовчки сотня непокорених героїв

відходила у чисті небеса,

і погляди знесилених мільйонів

дивились вслід братам, батькам, синам;

у темне небо по руках в відкритих трунах

до світу кращого крізь сльози матерів,

не буде прощення убивцям й нам не буде,

коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,

хто не дістався правди, оступившись на півкроці,

хто згас за нас, недотягнувши до весни,

тримає курс у небеса славетна сотня,

землі своєї упокоєні сини.

горять серця, палають вільні душі,

зійшла зоря, гряде нове життя,

герої не вмирають, кличуть нас на барикади,

і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,

витає дух нескореної волі,

гримлять щити, молитви і пісні,

рядами рівними між нас ідуть герої,

усі, хто голову поклав в ці темні дні.

(Звучить пісня «Мамо, не плач!»)

Ведучий

«ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!»  ̶  Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі. Ті, для кого «справедливість», «гідність», «свобода», «Україна» були не просто словами, а сенсом їх життя.

Учень

6 лютого загинув в бою Василь Антонович Ткаченко, уродженець села Воронівка Городищенського району. Трагедія сталася о 8 годині ранку в районі села Кримське Луганської області. Бій був дуже жорстокий, його танк відстрілювався скільки міг, але був підбитий з мінометів. Василь Ткаченко народився 1 січня 1968 року у селі Воронівка, де і закінчив школу. Потім навчався в Гарбузинському профтехучилищі. Пішов служити. Військову службу проходив закордоном, зокрема в Угорщині. Потім одружився і жив у Донецьку. Але останнім часом жив у рідній Воронівці. Він пішов добровольцем захищати Батьківщину 7 серпня 2014 року. Мав звання прапорщика. Був командиром танку.

Герою-односельчанину В.Арабському присвячується

Пішов на схід.

Та повернутись обіцяв.

Я пам’ятаю, як гуртом ми проводжали Тебе в АТО.

 А ти сміявся та не знав,

Що там, на небі, вже для тебе готували.

Ти був в боях, ти бачив ворога лице,

Хоче лицем його оскал навряд чи зветься,

Коли попав із побратимами в кільце,

Ти розумів, що битись на смерть доведеться.

А мати в ніч ніяк заснути не могла,

Чомусь молилась, довго-довго так молилась,

Неначе сердцем поруч весь цей час була,

Аж поки пташка у вікно її забилась.

 І в цю хвилину зрозуміла:

«Вже нема Її соколика», бо то в віконце билась

Його душа, мов птах, самотня та сумна,

 І головою мати стомлено схилилась.

(хвилина мовчання, звучить «Пливе кача», на початку вірш – обов’язково, свіча пам’яті)

Горить свіча і пам’яті сльоза                                                              Сотня

додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Майдан героїв з почестю ховає.

Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю

В його садах довічно проживати.

Вони завжди залишаться в строю,

Про них народ пісні буде співати.

Небесна сотня білих журавлів,

душа яких летить під небесами.

Ніхто із вас вмирати не хотів,

Хай вічна пам’ять лишиться за вами.

Сьогодні туга душу розпина

Багато з вас в коханні не признались.

Надворі скоро втішиться весна.

Чому ж її ви, хлопці, не діждались?

Горить свіча і пам’яті сльоза

додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Героїв Україна пам’ятає.

Учень 1

Так на Майдані з’явилась ще одна сотня  ̶  Небесна. Для сучасної і майбутньої України це найголовніша, найвпливовіша сотня. Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну  ̶ життя. І для нас є святим обов’язком гідно вшанувати Героїв. Щоб ми пам’ятали  ̶  хто і за що загинув. Щоб ми їх не зрадили.

Звучать поезії

Небесна Сотня –

То в серцях вогонь.

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная,

Свою дитину.

Пташиним співом,

Шелестом трави.

Блакитним небом,                                        

Злотим колоссям.

Останній раз,

Як мати, пригорни

Чоло високе

В обрамку волосся.

Небесній Сотні

Шана й молитви,

За чисті душі,

Що злетіли в небо.

Їм шлях високий

Боже, освяти.

І в мирі, Господи,

Прийми до себе.

Тобі ми друже, дякуєм за дружбу!

За вірність дякуєм тобі!

Ми вдячні Богу, що колись зустрілись

Що жили разом на одній землі.

Ти нас пробач! Що нас не було поруч.

Пробач за те, що не уберегли!

Нам жити з цим і мучитись до віку

І цей тягар усе життя тягти!

Ми не забудем! Чуєш? Не забудем!

Ти завжди Друже будеш серед нас!

І навіть, через сотні літ про тебе будуть говорити!

Згадають подвиг твій іще мільйони раз!

Твій дух назавжди залишився несконненним

І хоч душа твоя на небесах

Для нас усіх ти ще живий й такий же усміхнений

Назавжди лишишся у кожного в серцях.

А зараз друже, спочивай

І нехай янголи десь там, твій сон оберігають.

Ти знай, для нас усіх  ̶  ти наш Герой.

І пам’ятай: ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Учень 2

Столичний Майдан незалежності минулої зими став епіцентром суттєвих перетворень, лабораторією якісно нових суспільних відносин. Не виключено, що наслідки цього вибуху гніву і гідності, який вивільнив колосальну енергію змін даватимуться взнаки не одне десятиліття. Відповідно, і думки наші мають бути скеровані у майбутнє – туди, куди були спрямовані погляди людей, які творили (і творять!) історію.

Ведучий

Революція гідності, Майдан, без сумніву, змінили країну. Але вони змінили і кожного з нас. Ми навчилися брати на себе бодай маленьку, але відповідальність, навчилися бути небайдужими, неегоїстичними, чим, чесно кажучи, раніше трохи грішили. Кожен у ті буремні зимові дні намагався бути хоч чимось корисний Майдану. Кожен хотів допомагати: одні завзято взялися за волонтерство, і цілими днями та ночами на столичному, чи на місцевому майдані готували канапки та гарячий чай, інші допомагали матеріально — хтось гривнею, хтось і сотнею гривень… Хто чим міг. Головне, не було, ну майже не було, байдужих. Рік тому ми гостро відчули, що це наш, можливо, останній шанс. Шанс змінити Україну, а відтак і себе, і своє майбутнє. Шанс вибороти право жити у гідній, справедливій країні. Нехай не одразу, але з часом.

Учитель

         «Революція гідності» не тільки сколихнула країну хвилею нечуваного патріотизму, а і показала важливість національної ідеї. Нині саме за неї триває боротьба, і те, наскільки ця боротьба буде успішною, залежить від кожного з нас.

Українська Революція Гідності триває. Триває в ритмі тисяч сердець наших військовослужбовців, які захищають країну від російської агресії, триває в ім’я пам’яті героїв Небесної сотні, які пожертвували власним життям за наш шанс на гідне майбутнє.

Ведучий

Революція Гідності має тривати в помислах та мотиваціях до дії кожного жителя України, незалежно від національності, віку, політичних та релігійних переконань.

Відомо, що  мотором протестних акцій, була молодь. Саме вона змусила змінюватися усе суспільство. Саме молодь розбудила країну, саме вона стала каталізатором Майдану. І саме на ній лежить найбільша відповідальність за майбутнє країні.

Учень 1

Шанс на зміни нам дістався дорогою ціною, ціною людських жертв, ціною втрати частини території. Ми вигнали прогнилу корумповану владу, але  пустили на свою землю війну. Звичайно, не з нашої вини нині творяться ті жахіття на Донбасі, але саме нам з цим жити і боротися за нашу свободу. Ми повинні бути особливо пильними.  Якщо хочемо європейського благополуччя, європейського рівня життя, то маємо жити і працювати як європейці: віддавати державі більше, ніж брати та вимагати з неї. І щодня пам’ятати про тих, хто віддав своє життя за кращу Україну — за таку Україну, про яку усі ми мріємо…

Темні часи пройдуть. Буде колоситись хліб. Будуть сміятись діти. Буде жити Україна.

Поет

Мій друг — герой, загинув вчора на війні,

 І ми продовжувати маєм його справу,

Стати на захист української землі

Бо захищаєм Батьківщину та державу.

Всіх до одного ми повинні пам’ятати,

Хто нас в цей час тяжкий на сході захищав,

 Щоб знала кожна вбита горем мати,

 Що не даремно син життя своє віддав.