АФГАНІСТАН БОЛИТЬ В МОЇЙ ДУШІ…


АФГАНІСТАН БОЛИТЬ В МОЇЙ ДУШІ… Афган

(Тематичний вечір, присвячений річниці виведення радянських військ з Афганістану)

Мета заходу: познайомити учнів з історією війни в Афганістані та участю воїнів-інтернаціоналістів у ній;

сприяти вихованню в учнів почуття гордості за земляків, учасників тієї війни, почуття громадянського обов’язку.

Обладнання: карта Афганістану, плакати, фотографії воїнів-інтернаціоналістів, записи пісень афганського циклу групи «Контингент», кінофільм про Афганську війну.

Хід заходу

(звучить пісня «Афганістан», на фоні музики звучить вірш)

Читець    

З Афганістану звістка прилетіла –     

 Солдат загинув, родом із Черкас.

Докіль рідке політиків чорнило

Дорожче крові буде ще у нас?

Його однолітки гуляють в тихих парках,

В напульсниках, з волоссям аж до пліч.

І їм не хочеться вриватися на танках

В чужу задушливу і непроглядну ніч.

Усім їм хочеться любити і страждати,

Але не від тортур, не від хреста,

І над могилою нехай не плаче мати,

В якій труна закопана пуста.

Ні, він лежить під небом темно-синім,

І кров під ним загусла молода.

Йому не боляче уже, як і калині,

Якій коріння підмива вода.

Це нам болить за мертвих, а хто вижив –

Про біль ще скажуть правду, хай гірку.

Й здригнуться телевежі щонайвищі,

Й солдат підніметься в терновому вінку.

                                     Сергій Левченко

Учитель   

Кожен час народжує своїх героїв. Ратний подвиг завжди стояв на високому моральному постаменті, увінчуючи собою кращі якості людини.  Сьогодні ми зібралися для того, щоб вшанувати тих, хто зумів з честю і достоїнством виконати свій військовий обов’язок під час війни в Афганістані 1979 – 1989 рр.  У гостях у нас сьогодні присутні воїни-афганці: (представлення гостей)

Війна в Афганістані – це трагедія і звитяга сотень тисяч людей, мужність, доблесть і героїзм, кров і біль, душевні страждання і втрати… Афганістан болить в моїй душі… Усім, хто хоч незначною мірою причетний до подій тієї війни,  боляче і сьогодні, буде боляче завжди.

Що ж це за країна, що принесла нам стільки горя та страждань?

Учень (біля карти, в супроводі мультимедійної презентації)

Короткі відомості про країну Афганістан: офіційна назва – Ісламська Держава Афганістан.

Географічне положення – розташована на Середньому Сході у північно-західній частині Центральної Азії.

Межує з Пакистаном на півдні і сході, Іраном – на заході, Туркменістаном, Узбекистаном і Таджикистаном – на півночі, Китаєм та       Індією – на крайньому північному сході.

            Площа території – 652,2 тис. кв. км.  Столиця – Кабул  – близько 750 тис. жителів (2000 р.).  Інші великі міста – Кандагар (339,2 тис.), Мазарі-Шаріф (239,8 тис.), Чарікар (196,7 тис.), Герат (166,6 тис.).

            Адміністративний поділ – 29 провінцій.

 

             Релігія: населення сповідує в основному іслам сунітського спрямування (суніти – 74%, шиїти – 15%, індуїсти, іудеї.)

Афган 2

 

Афганістан завжди був однією з найбідніших країн світу. Це було зумовлено насамперед географічним розташуванням країни, а також особливостями релігійної свідомості афганських племен. Афганці здавна сповідують іслам ханіфістського напрямку, особливістю якого є аскетизм і консерватизм повсякденного життя. Традиційно панівною елітою в афганському суспільстві були вожді пуштунських племен, верхівка духовенства, багаті землевласники, купці та офіцерський корпус. Значна роль військовиків в Афганістані була звичною для азіатської країни.

Учень1

Король Захір-Шах наприкінці 50-х років дозволив великій групі офіцерів афганської армії навчатись у радянських академіях. Саме офіцери, які повернулись із СРСР, були першими марксистами, що прагнули захопити владу і здійснити соціальні перетворення. Поряд із військовиками на політичну арену вийшла університетська молодь, яка щиро прагнула вирвати країну з лабет відсталості та бідності. Всі вони дійшли до висновку, що в умовах існуючого режиму еволюційним шляхом перетворень не здійснити. Корумпований чиновницький апарат був категорично проти будь-яких, навіть косметичних змін у державному управлінні. Комуністам із допомогою радянських спецслужб вдалося в 1978 році здійснити військовий переворот, відомий в історії як квітнева революція 1978 р. Відразу потуга їхніх радикальних перетворень зіштовхнулась із запеклим спротивом афганського селянства, що не бажало коритися кабульським «реформаторам». Саме іслам об’єднав різні племена та народності в боротьбі проти кабульського режиму. У вересні 1979 року до влади в результаті двірцевого перевороту прийшов жорстокий тиран Хафізулла Амін. Його репресивна політика не влаштовувала основну масу афганців. У країні фактично спалахнула громадянська війна, що загрожувала існуванню комуністичного уряду.

         Нас встречают не так, как читали мы в книгах,                                Афган 3 

         Злобный взгляд из-под сомкнутых черных бровей…

         Нас встречают огнём, и так хочется крикнуть:

         «Ведь везём-то мы хлеб для голодных людей».

Учитель

25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ в ДРА. Десант висаджувався на аеродромах Кабула, Баграма, Кандагара. Офіційною метою введення було запобігання загрозі іноземного військового втручання. Як формальну підставу Політбюро ЦК КПРС використовувало неодноразові прохання керівництва Афганістану. Військове угруповання, яке офіційна радянська пропаганда називала виключно Обмежений контингент радянських військ, опинилося безпосередньо втягнутим в громадянську війну, що розгоралася в Афганістані.

Щоб мати уявлення про ситуацію, у яку потрапили наші воїни-афганці, послухайте уривки з листа Хлистуна Ігоря Васильовича.

Учень (на фоні уривку з кінофільму про гори)

 

«Гори тут дуже красиві, але ходити по них небезпечно. Мін – море. Ноги відлітають тільки так. «Духи» – гади порядні… Бігають по горах так, що не наздоженеш. Усю свою зброю носять на своїх горбах… Вилізуть через гору, обстріляють і втікають. У горах багато печер, багато з них заміновані. Як правило, у них не лазять, звідти можна не вийти…»

Афган 4

 Учень

         Назви з чужої країни Баграм, Шиндант, Кабул, Кандагар, Герат, Саланг стали фактом біографії мільйонів радянських громадян.

                   Под Баграмом колонну сегодня зажали в засаду.

                   Пулемёты стучат, и с камней метко бьют снайпера,

                   И уходят они, старшине оставляя награды,

                   Положив их на письма, что не дописали вчера.

                   Автоматы ударят, повиснут сигналов ракеты,

                   Вновь ложатся мальчишки лицом в те чужие пески,

                   Им уже не подняться, в крови голубые береты,

                   Из-за них называют в Афгане десант – «васильки». 

 Учитель

         Не з розповідей знайомих, не із телепередач знайомі з тією війною наші гості. Давайте послухаємо їх спогади, думки. Адже це вони в ті роки виконували в Афгані свій інтернаціональний обов’язок.

Виступи  ветеранів війни в Афганістані.                         Афган 5

Запитання учнів до воїнів-афганців.

Привітання воїнів-афганців, вручення пам’ятних подарунків.

(на фоні музики )

                   Низький вам уклін, воїни-афганці!

                   Хай у серці вашім весна процвітає,

                   Хай мати Пречиста на силах тримає,

                   Хай Господь з неба добро вам посилає,

                   А Ангел-охоронець ваш кожен крок оберігає.

Голоси із залу (на фоні пісні «Черный тюльпан»)

         Афганська війна продовжувалася з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 2238 днів.

         За офіційними джерелами  за 10 років війни в Афганістані загинуло близько 14 453 радянських солдатів і офіцерів, 35 тисяч дістали поранення.

         Однак справжні втрати були набагато більшими.

Радянські втрати за рік становили не менш 5 тисяч вбитими, тобто в середньому по 13 чоловік у день.

Кількість поранених, відповідно до довідки Міністерства оборони,  у середньому становить18 тисяч у рік.

Всього ж через Афганістан пройшло не менше 3 мільйонів чоловік, з яких 800 тисяч брало участь у бойових діях.

Загальні втрати СРСР склали не менше 460 тисяч чоловік.

З них 50 тисяч вбитих.

180 тисяч поранених (у тому числі 100 тисяч важко поранених, що підірвалися на мінах).

1 тисяча зниклих без вісти.

230 тисяч хворих на  гепатит і черевний тиф.

Україна втратила в Афганістані 3 тисячі 380 синів. Полонених, безвісти зниклих – 80 чоловік. Усі, що служили там, свято вірили, що допомагають афганському народові.

Учитель

         Пам’ять про полеглих у тій війні прошу вшанувати хвилиною мовчання. Схилимо голови перед подвигом воїнів-афганців.

Учень

         Про тих, що ішли в безсмертя, можна сказати словами Олександра Стовби, що також загинув в Афганістані.

Метеорит живет мгновенье,                                                        Афган 6

Сгорая в дымной синеве.

Его отвесное паденье

Сквозь смерть направлено к земле.

И я готов, летя сквозь годы,

Метеоритом в синей мгле,

Сгореть, сжигая все невзгоды,

Во имя жизни на земле.

Учениця ( на фоні пісні «Я вернусь»)

         Але настав момент, коли війна закінчилася. 14 квітня 1988 року за посередництва ООН в Швейцарії міністрами закордонних справ Афганістану і Пакистану підписані Женевські угоди про політичне врегулювання ситуації в ДРА. Радянський Союз зобов’язався вивести свій контингент в 9‑місячний термін, починаючи з 15 травня; США і Пакистан, зі свого боку, повинні були припинити підтримувати моджахедів.

                   Як довго ця війна тривала.

                   Ні, не забути нам її!

                   І постріл в спину з-за дувала,

                   І в горах сутички-бої,

                   І на граніті сірім дати,

                   Над трунами слова промов…

                   Ми довго будем пам’ятати

                   І вам забути не дамо.

Учень

Відповідно до угод виведення радянських військ з території Афганістану почалося 15 травня 1988 року. 15 лютого 1989 року з Афганістану повністю виведені радянські війська. Останній радянський солдат залишив землю Афганістану. Виведенням військ 40‑й армії керував командувач контингентом генерал‑лейтенант Борис Громов: « Афганська війна – це жахливий військово-політичний прорахунок тодішніх господарів Кремля. І все-таки ніхто не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. І ніхто, і ніщо не може бути піддано забуттю. Щоб не забути – треба знати і пам’ятати».

Учитель

Ми не повинні допустити історичного безпам’ятства. Шановні земляки-афганці! Над вашими головами свистіли кулі. Кожна хвилина вашого життя там могла бути останньою, але вам пощастило вижити, повернутися додому. Нехай ніколи не знають війни ваші діти, діти ваших близьких і знайомих. Нехай усі живуть у мирі і злагоді.