В’ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ: ДОВГІ ТІНІ ТРАГЕДІЇ


В’ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ: ДОВГІ ТІНІ ТРАГЕДІЇ  чорновіл 1

(Урок пам’яті, присвячений річниці загибелі видатного синаУкраїни)

Мета заходу: розширювати знання учнів про рідний край, про видатних уродженців Черкащини та їх роль у долі України; на прикладі життєвого шляху В’ячеслава Чорновола поглиблювати знання про розвиток національно-визвольного руху в Україні на сучасному етапі;

         формувати високі громадянські якості, гідну громадянську позицію;   виховувати якості патріотизму, повагу до власної історії, а також до борців за краще майбутнє України.

Обладнання: підбірка матеріалів періодичних видань, символічні зображення самвидавських праць В.М. Чорновола „Лихо з розуму”, „Правосуддя чи Рецидиви терору”, „Український вісник”, фото В’ячеслава Чорновола в обрамленні синьо-жовтої стрічки, музичний супровід: пісня

Т. Петриненка „Україна”, „Реквієм” Моцарта.

ХІД УРОКУ

Вчитель

Черкащина відома своїм славним і героїчним минулим, багатою і щедрою природою. Та найцінніше багатство нашого краю – люди, які з давніх часів жили і трудилися на цій благодатній землі, щиро вболівали за долю і майбутнє України – нашої багатостраждальної Батьківщини.

Імена багатьох синів Черкащини, для яких завжди найвищим покликанням була турбота про благо народу, знані далеко за межами краю.

         Сьогодні ми згадаємо життєвий шлях нашого земляка, вірного сина Батьківщини, незламного борця за національне відродження України – В’ячеслава Максимовича Чорновола.

 Ведучий 1

Крутити історії жорна –

Робота невдячна і ЧОРНА

Трудитись потрібно як ВІЛ,

Тюремну баланду і робу,

А також презирство до гроба

Отримує скрізь правдофіл.

 

Як факел в руках Прометея

Державницьку світлу ідею

Приніс він з імперської тьми…

І був, ніби сонячний промінь

У темряві злій невідомій,

Свободу відстояв грудьми.

Ведучий 2

         Із досьє газети «Факты» та спогадів однокашників

Учень 1

В’ячеслав Максимович Чорновіл народився у селі Єрки Звенигородського району на Черкащині 24 грудня 1937 року. Ріс у родині вчителів, бачив навколо себе злидні та наругу над тими, хто не вписувався у рамки системи, яка намагалася загнати бичем у «комуністичний рай» мільйони людей.

Ведучий 1

                  Червоний стяг небес сягнув –

                  Він в кабалу нас затягнув.

                  Всі сприйняли це як належне,

                  Та зріла думка протилежна.

Учень 1

Носієм цієї думки став В’ячеслав Максимович Чорновіл

Сучасник

Мені довелося вчитися на одному курсі факультету журналістики Київського держуніверситету разом з В’ячеславом Максимовичем Чорноволом, якого ми тоді називали  просто Славком – я його добре знаю не один десяток літ.

         По університету я пам’ятаю його запальним і трохи ідеалізованим активістом, що вічно боровся проти рутини викладачів та обмеженості студентів, писав у газети публіцистичні статті, палко виступав на зборах, їздив у колгоспи й на комсомольські будови, – і при всьому тому зумів отримати диплом з відзнакою. Перед ним відкривалася широка уторована дорога у керівні комсомольські, а далі і партійні органи. А він пішов іншим шляхом, кинувши виклик, здавалось би, непорушному існуючому ладові – став дисидентом.

Біограф

Золотий медаліст після школи, у 1960 році з відзнакою захистив диплом по напівзабороненому письменнику  Борису Грінченку. Наступні три роки працював у Львові на телебаченні. А, повернувшись до Києва, у 1963 році активно включився у національно-демократичний рух шістдесятників. Збірки «Правосуддя або Рецидиви терору» і «Лихо з розуму» В.Чорновола стали відгуком громадянина на перші арешти творчої інтелігенції. Пізніше, у 1975 році, він отримав за свої праці Міжнародну премію імені англійського журналіста Ніколаса Томаліна. Ця премія вручалася іноземним журналістам, які боролися за права людини.

Ведучий 1

                                      Про це почув червоний цар,

                                      Спитав: «Хто він оцей бунтар?

                                      Знайти і кинути до вежі,

                                      Щоб не роздмухував пожежі!»

 

Сучасник

А В’ячеслав Чорновіл завжди відчував себе щирим українцем, ніколи не був перевертнем, дуже любив свій край, хотів справедливості і боровся за неї, шукаючи правди людської спочатку в примарних комуністичних ідеалах, але наштовхнувся там на суцільний обман. Отоді і зрозумів, що причина низького рівня нашого життя, безправності людей і погіршення природного середовища криється не в окремих недоліках так званого соціалістичного  ладу, а в самій цій системі і, передусім, у ганебному колоніальному становищі нашої України.

Біограф

1967 рік – перший арешт; півтора року у таборі для карних злочинців у Вінницькій області.

1969 рік – другий арешт за видання нелегального журналу «Український вісник»; заслання до Якутії: 6 років таборів, 3 роки поселення. Під слідством у лещатах КДБ Чорновіл знаходився 18 місяців, суд був закритим…

         Нескорений, він 1976 року відкрито заявив про свою солідарність з Українською Гельсінською групою, створеною у Києві.

Сучасник

Для багатьох, хто знав В’ячеслава Чорновола поверхово, це було несподіваним. Обурені звинувачення сипалися на його адресу: «Та він же зрадив ідеали батьків, у хаті яких на покуті замість ікон портет Леніна висить! Проти свого народу пішов, з націоналістами злигався, наклепи на соціалістичний лад почав зводити. І правильно, що його посадили і раз, і вдруге, і втретє. Так йому і треба, перевертневі!»

Ведучий 2

А як же ненавиділи Чорновола ті, хто мав тоді у руках всю владу.   Не лише по тюрмах тримали і не давали працювати, тероризували сім’ю, ганьбили і шельмували.

Біограф

Рік 1980 – черговий арешт і засудження за сфабрикованим звинуваченням на п’ять років… на цей раз – «за спробу зґвалтування»! Це вже була не просто ненависть до нескореного політв’язня, а тваринний страх перед людиною-борцем. Дізнавшись про своє звинувачення заарештований оголосив120-денне голодування. Лише за протестом прокурора Якутії у 1983 році В’ячеслава Чорновола звільнили достроково.

Ведучий 1

                                      Завжди і скрізь він без упину

                                      Душею в Україну линув:

                                      Її життя – його життя,

                                      І він не бачив вороття.

Біограф

У 1985 році Чорновіл повертається до Львова. Два роки талановитий журналіст  працює кочегаром. І лише у 1987 році, коли почали звільняти політв’язнів, В’ячеслав Максимович став одним зі перших, хто розпочав новий етап національно-визвольного руху в Україні. У Києві з серпня 1987 року було відновлено видання «Українського вісника», започаткованого Чорноволом 20 років тому. Редколегія журналу стала об’єднуючим центром Народного Руху України.

Ведучий 1

                                      …Дев’яносто перший рік

                                      Для нього святом став навік,

                                      Бо отчий край вже самостійний,

                                      Тирани зникли, змовкли війни…

Ведучий 2

Дев’яності роки… Пора надій і сподівань. Стрімкий злет політичної кар’єри В.М. Чорновола. Голова Львівської обласної ради народних депутатів. У 1991 році він займає друге місце на виборах Президента країни. До 1999 року був незмінним лідером Народного Руху України.

Ведучий 1

Із спогадів Богдана Чорномаза, колишнього політв’язня, однодумця В. Чорновола.

Сучасник

 «…Була у нас спільна мрія про багату і сильну, незалежну Україну.

                   В’ячеслав розумів, що з такою владою, яку нині маємо, ми можемо до багатої самодостатньої держави іти нескінченно довго. Він, як ніхто інший, відчував загрозу втрати держави і розумів, від кого йде небезпека…

                   В’ячеслав вперто не сприймав того факту, що комуністична влада за роки свого існування в Україні зруйнувала в людських душах моральні загальнолюдські засади».

Ведучий 2

         В одному інтерв’ю В’ячеслав Максимович Чорновіл якось сказав.

Голос В’ячеслава Чорновола

«Я колись мріяв бути літературознавцем, вченим, мене дуже цікавила історія української літератури, я любив роботу з архівами… Якби мене спитали, чи жалкую я про те, що так склалася моя доля, про відсиджені 15 років, я б відповів: ані краплини… І якби довелося все починати спочатку і обирати, я б обрав життя, яке прожив…»

Біограф

Рік 1999, 25 березня… У цей день трагічно обірвалось життя  великого сина України – В’ячеслава Чорновола. Машина, у якій був лідер Народного Руху України на великій швидкості врізалася у КАМАЗ на трасі Черкаси-Київ.

Ведучий 1

Із спогадів Володимира Шиятого, тодішнього голови Катеринопільського осередку Народного Руху: «Офіційне повідомлення про смерть Чорновола прозвучало по радіо 27 березня 1999 року о 10 годині ранку… Хвилин п’ятнадцять пішло на те, щоб оговтатись… Досі не віриться, що його з нами вже немає. Це велика втрата як для нас, так і для України.»

Ведучий 2

 Заголовки українських газет від березня – травня 1999 року:

( далі ведучі називають по черзі кожен заголовок )

«Вчера ночью в автокатстрофе погиб Вячеслав Чорновил»;

«Обірвався рух В’ячеслава»;

«Україна попрощалася з В’ячеславом Чорноволом»;

«На труну В’ячеслава Чорновола падала рідна земля»;

«Под трассой, на которой погиб Вячеслав Чорновол, находится кладбище жертв голодомора».

Біограф

29 березня 1999 року В’ячеслава Чорновола поховали у Києві на Байковому цвинтарі.

         Постать В’ячеслава Чорновола чи не в усіх українців асоціюється із Західною Україною, де він сформувався як політик, і де минули його молоді роки. І мало хто знав, що народився він на Черкащині, у селищі Єрки Катеринопільського району. Однак згодом сім’я переїхала до сусіднього села Вільховець.

         Все своє життя В’ячеслав Максимович прагнув повернутися до хати, у якій він народився. 1994 року мрія здійснилася. Після довгих пошуків В’ячеслав Максимович приїхав покласти квіти на місце, де жили батьки і де він народився.

Ведучий 1

Із спогадів Вадима Мисика, директора Тальнівського музею   історії хліборобства, однодумця: «До байкового цвинтаря труну із нашим славетним земляком, борцем за волю України, несли молоді захисники Батьківщини… Коли труну опустили у піщану яму, то з рук рідних і друзів першою на неї лягла земля від рідної хати. Хліб з Моринців хтось поклав на пам’ятник поруч, і він був чи не найбільшою шаною В’ячеславу Чорноволу за те, що він зробив для рідної землі.» 

Ведучий 2

                              Після шести десятків літ                                     Чорновіл

                                      Його закінчився політ.

                                      Мов синьо-жовтий рідний стяг,

                                      Навік у наших він серцях.

Вчитель

Для сучасних українських патріотів Чорновіл був месією. Він своєю смертю змусив наш народ згадати і про мораль, і про загрозу втрати держави, і про необхідність згадати, що сила нашого народу – в єдності і терпимості один до одного.

         Бог захотів прийняти до себе Чорновола національним героєм і великомучеником. Таким він в українській історії залишиться назавжди.