МУЗИЧНА СПАДЩИНА С.ГУЛАКА-АРТЕМОВСЬКОГО–ЕНЦИКЛОПЕДІЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ


Семен Гулак

16 лютого 1813 р. – народився наш видатний земляк – С. Гулак-Артемовський

МУЗИЧНА СПАДЩИНА С.ГУЛАКА-АРТЕМОВСЬКОГО –ЕНЦИКЛОПЕДІЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ

Скільки буде існувати українська нація,

стільки і буде жити безсмертна

 опера «Запорожець за Дунаєм.

Максим Рильський

Городищенська земля багата своїми історичними традиціями. Наш край є батьківщиною цілої плеяди видатних синів України, які самовіддано служили на благо рідної землі, українського народу. Серед когорти наших видатних земляків незгасною зіркою сяє ім’я одного із провідників українського національного відродження XIX ст. – автора першої української опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Степановича Гулака-Артемовського. Вивчення життєвого та творчого шляху С.Гулака-Артемовського важливе з точки зору непересічної ролі діяча в історії української культури, адже у своїх музичних творах наш земляк відкрив світові багатство талантів українського народу, засвідчив невмирущість української співочої душі, козацького духу в національному характері українців.

На сьогоднішній день відомо дванадцять музичних творів композитора С.Гулака-Артемовського, хоча вважається, що їх було значно більше. Любов до України, рідної Городищини, прагнення увести у світ високого мистецтва духовні та культурні надбання українського народу стали лейтмотивом композиторської творчості Семена Гулака-Артемовського, спонукали його до художнього переосмислення народної спадщини.

Першою творчою спробою С. Гулака-Артемовського як композитора вважається музика на слова «Балади» Олексія Толстого. Створив він її у 1851 році і сам виконав під час концерту [1]. За іншою версією, першим твором був водевіль «Картина степового життя циган», який на жаль, не дійшов до наших днів. А невдовзі був створений хор «Ну те швидко…» [2]. Усі твори автора ґрунтувалися на українських фольклорних мотивах. Серед них такі музично-сценічні композиції, як створений у 1851 році вокально-хореографічний дивертисмент «Українське весілля». Мотиви пісень у цій композиції перегукуються із пісенною спадщиною Городищини – батьківщини композитора. У 1852 році на сцені Олександринського театру в Петербурзі С. Гулак-Артемовський поставив комедію-водевіль «Ніч напередодні Іванового дня». Він же грав у ній головну роль. У цій п’єсі згадуються рідні місця композитора – Городище, сусідні села Валява, Мліїв та городищенський яр Макітерка [3].  

Захоплення українською мелодикою було однією із граней дружби видатного композитора із Тарасом Григоровичем Шевченком. У музеї С.С. Гулака-Артемовського експонуються ноти і титульна сторінка видання найулюбленішої  пісні поета «Стоїть явір над водою», яку Гулак-Артемовський обробив спеціально для свого друга Кобзаря.

Славу композитора С. Гулаку-Артемовському принесла опера «Запорожець за Дунаєм», яка вважається першою українською оперою. Хоча насправді першими українськими композиторами, які написати опери, були Максим Березовський і Дмитро Бортнянський ще у 70-х рр. XVIII ст. Однак їхні твори були створені за італомовними текстами і України не стосувалися – ні проблематикою, ні реаліями чи дійовими особами [12]. Щодо Гулака-Артемовського, то добре знаючи закони театральної сцени, він зумів створити цілісний, художньо-довершений  твір, який відображав українську історію, український національний характер, був побудований на традиціях української пісенно-музичної спадщини.  Саме тому опера «Запорожець за Дунаєм» вважається першою українською оперою як за темою, так і за наповненням та витоками творчої ідеї.

Козацька тематика опери не випадкова, адже походив композитор із старовинного козацького роду, родоначальником якого був генеральний обозний гетьмана Дорошенка – Іван Гулак. Добре відомо, що вже з вісімнадцятого століття один із предків видатного композитора Патрикій Гулак-Артемовський володів хутором Гулаківщина в Городищі.

Звернення Гулака-Артемовського до життя українського народу спричинене  також спілкуванням Семена Степановича із Т.Г. Шевченком і М. Глінкою. Від них автор перейняв впевненість у необхідності виведення на сцену простої людини, представника народу з її внутрішнім світом, глибиною почуттів, здоровим глуздом [3].

Сюжет опери був підказаний професором-істориком Миколою Костомаровим та значним зацікавлення історією козацтва у ХІХ ст., а все решта – текст вокальних номерів і прози, оркестрова партитура та клавір, а також лібрето – оригінальна авторська робота композитора. За своєю формою „Запорожець за Дунаєм” – типовий зразок лірико-комічної опери, у якій поряд з комедійною лінією ( Карась – Одарка ) розвивається лірико-романтична (Оксана – Андрій ).

        Всього в опері 22 музично-вокальних номери, музика і сюжет яких глибоко народні. Найяскравішими взірцями народного стилю опери є її арії та дуети. Так, головним засобом  створення образу Оксани та розповіді про кохання її з Андрієм є лірична, лагідна мелодія,  яка за ритмікою та тональністю близька до українських народних пісень-романсів. Партії Оксани «Місяцю ясний» та «Ангел ночі» сповнені загадкової чарівності й краси. Глибокого ліризму, широти дихання, божественного звучання сповнена арія Андрія «Блаженний день, блаженний час», у якій втілено любов юнака до рідної землі, до свого народу. (фрагмент)

Друга сюжетна лінія – дует Одарки і Карася – відображає притаманне українському народові жартівливо-гумористичне забарвлення  повсякденного  життя. Так в гумористичному характері витримана пісня Івана Карася «Ой щось дуже загулявся». Вона побудована на танцювальних ритмо-поспівках. Яскравим комізмом сповнений дует Одарки і Карася «На туркенях оженюся», який виконується після повернення героя із султанського палацу. Особливо правдивою тут виглядає зміна ролей, коли грізна Одарка, яка сердита на Івана за гультяйство, перетворюється на начебто покірну жінку і вмовляє чоловіка не кидати її.

        Емоційну насиченість української пісні яскраво передає квінтет «Нещасливі наші долі» Одарки, Оксани, Андрія, Карася, у якому кожен стурбований своїм лихом. Уся музична партія ділиться на кілька шарів: партії Оксани й Андрія близькі за мелодичною лінією і ритмом (оскільки в них передано один настрій), інші партії, згруповані спільністю ритмічного рисунка, утворюють насичене триголосся[5].             Картину народного життя в опері «Запорожець за Дунаєм» автор доповнив введенням танцювальної сюїти, що складається з п’яти номерів: дівочого хороводу та танців «Український танок», «Чорноморський козак», «Запорозький козак», «Козачок». Це картина народного побуту. Принагідно слід зазначити, що танці були традиційним елементом українських музично-театральних вистав і до створення опери «Запорожець за Дунаєм», і після її написання. М’який, ліричний дівочий танок змінюється запальним, сповненим жвавості і блиску чоловічим гуртовим гопаком. Згодом звучать сольні і парні танці; виділяється середня частина «Запорозького козака», в якій підкреслені задушевність, м’якість, доброта. Завершується хореографічна сцена жвавим вогнистим «Козачком».

Завершує оперу життєрадісний фінал. Дві сюжетні лінії – комічна і романтична – сходяться у фіналі опери. Це відображено і в поєднанні двох характерів українських народно пісенних мотивів. Ці дві теми передають різні відтінки настроїв великої маси людей, що зібралися на площі. Перша тема, яку виконує Оксана, відтворює радість від щасливої розв’язки, яка настала так несподівано. Тут використано інтонації, близькі до українських народних танцювально-жартівливих пісень. Друга тема, що звучить у паралельному сі             мінорі, — співуча, лірична, передає почуття любові до своєї батьківщини, до рідної природи. На кількаразовому чергуванні цих тем (перша дається то в сольному, то у хоровому викладі) побудовано завершення опери  [6].

Окрім українського змісту і народно пісенної форми, головним досягненням С.С. Гулака-Артемовського, як автора, стало те, що опера наскрізь пронизана головною ідеєю життя українського народу – прагненням до національного відродження. У цьому й полягає видатна історична заслуга нашого земляка. Він вперше створив українську за змістом і формою, а головне за духом оперу, утверджуючи одвічне прагнення українців до волі, до єднання з Батьківщиною:

О доле! Путь щасливу дай,

Ми знову серцем оживаєм.

Коли побачим рідний край!

Україно, рідний краю,

Серцем я тебе бажаю,

Все, що миле, жде там нас!

Дай же, боже, в добрий час!

        Мрію про краще життя свого народу істинний патріот С.С. Гулак-Артемовський вклав у слова Карася: «Своя сторона, свої люди, може б, разом до кращої долі достукались».

Таким чином, композитор С.С. Гулак-Артемовський, черпаючи натхнення  з інтонацій та мелодики багатющої української пісенності, передає всю глибину розуміння національної тематики. У опері «Запорожець за Дунаєм», цьому істинно шедеврі світового оперного мистецтва, знайшли яскраве відображення ті демократичні, волелюбні погляди і любов до рідного народу та його культурної спадщини, які проніс через все своє життя С.Гулак-Артемовський. І, якби наш земляк залишив по собі лише цю воістину народну оперу, то й цього було б достатньо, аби обезсмертити своє ім’я в українській культурі та історії українського національного відродження.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. Коваль Г.Ф. Музей С.С. Гулака-Артемовського у Городищі: Путівник. – Дніпропетровськ: Промінь, 1979. – 30 с.

  2. Сингаївський Я. Композитор і співак з козацького роду // htpp : // librari. ukma. kiev. ua

  3. Тригуб Т.Ф. Автор безсмертної опери «Запорожець за Дунаєм»/ Люди і долі. –Черкаси: Відлуння-Плюс, 2001. –С. 25-

  4. С.Гулак-Артемовський (1813-1873). «Запорожець за Дунаєм»// htpp : // ua

  5. Зеленська О. Повернення «Запорожця за Дунаєм» http://teatr.cn.ua/index.

  6. Рудницький А. Українська музика. Історико-критичний огляд. – Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1963. – 406 с.

Бурлака Олена Вікторівна,

учитель історії

Городищенського економічного ліцею