ВИВЧЕННЯ СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ НОВОГО ТИПУ


Життя сучасного українського суспільства у наш час зазнає глибинних змін,  зумовлених особливостями культурного, економічного та політичного розвитку країни і світу. Світ сьогодні – це демократія, глобалізація, стрімкі соціально-культурні перетворення, інформаційний бум. Процвітаюча модерна Україна можлива лише за умови розвитку цивілізованого демократичного суспільства, прогрес якого визначається не лише соціально-економічними й політичними пріоритетами, а, насамперед, загальним рівнем розвитку кожної особистості. Відповідно до цих суспільних потреб провідною метою суспільно-гуманітарної освіти в сучасній школі є плекання національно-свідомої, духовно багатої, толерантної, творчої,  особистості учня, що здатна до перетворення набутих знань в інструмент перетворення світу. Іншими словами, сьогодні вчитель має подбати про те, щоб сформувати зрілу особистість, яка вміє працювати на результат, здатна до певних соціально значимих досягнень. Цієї мети можна досягти шляхом оптимального поєднання кращих досягнень педагогічного досвіду та сучасних інноваційних підходів в освіті. На виконання цих завдань спрямована діяльність навчальних закладів нового типу.

Створення в Україні навчальних закладів нового типу – ліцеїв, гімназій, колегіумів – вже саме є педагогічною інновацією, що покликана розширити можливості розвитку учнівської особистості, створити умови для здобуття ширшого спектру знань учнями. Для багатьох обдарованих дітей навчальні заклади нового типу є можливістю отримати більш якісну, ніж у звичайній школі, освіту. Отож і організація навчально-виховного процесу у таких закладах має вийти на новий якісний рівень, щоб відповідати зростаючим потребам часу і суспільства.

У цих умовах актуальною є зміна парадигми навчання від репродуктивного навчання до навчання як діяльності, що потребує аналізу, порівняння, оцінних суджень, генерування ідей, висування гіпотез, співробітництва. За цих умов роль учителя полягає не в передачі готових знань, умінь та навичок учням, а в організації такого процесу навчання, у якому учень спирається на особистий потенціал, включається у спільну діяльність учня та вчителя, що спрямована на індивідуальну самореалізацію та розвиток особистісних якостей учня у ході засвоєння навчального матеріалу. Тобто червоною ниткою у роботі вчителя має бути реалізація особистісно орієнтованого підходу у навчально-виховному процесі.

Інноваційна значущість досвіду втілення особистісно-орієнтованого підходу полягає у можливості оновлення педагогічної системи в таких аспектах:

  • «збагачення» функціонального змісту діяльності вчителя та учня через запровадження інтерактивного навчання, дослідницьких методів навчання;

  • зміна умов і засобів навчальної праці за рахунок застосування у навчальному процесі інформаційно-комунікаційних технологій та систем (мультимедійні засоби, мережа Інтернет, ППЗ);

  • зміна форм організації педагогічного процесу через зменшення ваги фронтальних форм діяльності та надання пріоритетності груповим, кооперативним, колективним формам, що об’єктивно сприяє самовираженню та саморозвиткові учасників педагогічного процесу;

  • зміна соціально-психологічного клімату – формування партнерських відносин учитель – учень (суб’єкт – суб’єкт ) сприяє зниженню психологічної напруги всіх учасників освітнього процесу.

Досвід роботи із учнями навчальних закладів нового типу показує, що для організації якісного навчального-виховного процесу вчитель має застосовувати найрізноманітніші форми організації роботи з учнівською молоддю: від уроків та позакласних заходів до участі у різноманітних конкурсах та роботі МАН. Підбір форм і методів роботи, а також засобів навчання має здійснюватися вчителем ретельно з урахуванням психологічних та інтелектуальних особливостей учнів. Організація роботи в групах,  генерація ідей за допомогою «мозкової атаки», застосування методу дискусій, проведення дослідницької роботи, проблемний виклад навчального матеріалу, застосування технології критичного мислення, складання опорних конспектів та схем, інтелектуальні ігри дозволяють залучити до безпосередньої участі в начальному процесі кожну дитину, перетворюючи її на активного шукача шляхів і засобів вирішення навчальних проблем. Всі ці форми і методи роботи дозволяють підтримувати стійку атмосферу інтелектуального пошуку.

ТИЖДЕЬН 160

Безумовно, одним із найперспективніших напрямів удосконалення процесу навчання є впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Провідні педагоги України наголошують на тому, що переваги ІКТ ґрунтуються на таких їх основних можливостях:

  • мультимедійність – доцільне поєднання в комп’ютерному навчальному засобі (презентація, програма тощо) текстових, графічних аудіо- та відео матеріалів, завдяки чому виникає можливість максимально унаочнити навчальний матеріал;

  • інтерактивність – можливість спілкуватися з комп’ютером, вибору різних варіантів дій школярів сприяє пробудженню учнівського інтересу; створення навчальних презентацій самими учнями створює поле для пошукової активності та розвитку творчих здібностей учнів;

  • більша автономність та активність учнів у навчальному процесі – доступ до альтернативних (порівняно із вчителем та підручником) джерел інформації, що є доступними в мережі Інтернет, сприяє оволодінню молоді навичками самоосвіти, критичного відбору інформації, розвиває навички аналізу та систематизації даних;

  • відповідність уподобанням і потребам сучасної молоді – використання ІКТ у навчально-виховному процесі повністю відповідає сучасному рівню захоплення учнівської молоді комп’ютерною технікою та можливостями Інтернету, що сприяє створенню позитивної атмосфери в навчальному середовищі;

  • забезпечення рівного доступу до якісної освіти – доступність мережевих ресурсів сприяє подоланню дефіциту інформації, що виникає в умовах дорожнечі та нестачі навчальної літератури.

Таким чином, застосування комп’ютерних систем  у навчанні вчить учнів самостійно швидко знаходити та опрацьовувати, творчо інтерпретувати великі обсяги інформації. При цьому обробка учнями знайденої в Інтернеті та інших джерелах інформації сприяє не лише розширенню загального кругозору, а й  розвитку аналітичного мислення, виробленню власних стратегій навчальної діяльності, підвищує рівень сформованості життєвих компетентностей учнів. Важливу роль в організації особистісно-орієнтованого навчання відіграють педагогічні програмні засоби, які сприяють активізації розумової діяльності учнів, сприяють підвищенню зацікавленості історією.

Педагогічні інновації у змісті,  навчанні, вихованні, формах і методах, технології особистісно орієнтованого навчання спонукають учнів до самоосвіти та саморозвитку, формують здатність критично мислити й активно діяти. У ході реалізації особистісно орієнтованого навчання перспективним є метод проектів у поєднанні з інформаційно-комунікативними технологіями. Це розширює можливості навчального процесу, дозволяє проводити дослідження, привчає дітей до самостійної дослідницької роботи для здійснення навчальної мети. Метод проектів сприяє формуванню в учнів навичок планування, послідовного мислення та презентування своїх ідей, роботи в команді та індивідуально, визначення пріоритетів, а також виховує почуття особистої відповідальності за виконання взятих на себе зобов’язань.

Одним із перспективних напрямів вивчення суспільно-гуманітарних дисциплін, який до того ж має значний виховний потенціал, є використання міжпредметних зв’язків. Використання цікавих матеріалів із різних видів суміжних дисциплін допомагає учасникам навчального процесу різносторонньо пізнавати певні явища, поняття. Особливо плідною у цьому напрямку є інтеграція історії з літературою та мовою. Зокрема, історія, підкріплена літературою, має неабиякий пізнавальний, виховний та естетичний потенціал: «Художня література зворушує душу, надає невичерпні можливості для образного відтворення минуло, допомагає конкретизувати історичний матеріал, сформувати в учнів незабутні образи, історичні уявлення». Літературна спадщина є творінням інтелектуально-духовної еліти народу – письменників. Переосмислена, перетворена через систему літературних образів історія життя народу стає ближчою й зрозумілішою, торкає душу й заохочує розум до пошуку істини.

Однак реалізацію інтелектуально-виховного потенціалу міжпредметних зв’язків суспільних та гуманітарних дисциплін ускладнює неспівпадання у часі вивчення окремих періодів історії та літературного процесу. Так, творчість Т.Г.Шевченка на уроках української літератури вивчається у 9 класі, а значна частина творів поета за темою перегукується з подіями історії України, що вивчаються у 8 класі. Приведення у відповідність навчальних програм двох начальних предметів є складним завданням. Тому варто звернути увагу на розробку інтегрованого історико-літературного курсу, який можна було б запроваджувати  у закладах нового типу. На сучасному етапі вагоме місце у процесі вивчення суспільно-гуманітарних дисциплін у закладах нового типу посідає така інновація як інтегровані та бінарні уроки (історія-література, історія-мова).

Позитивний досвід накопичено у галузі використання уривків художніх творів під час опрацювання окремих тем на уроках історії. Вдало введені в процес викладання уривки із художньої літератури дозволяють образно наповнити зміст навчального матеріалу, підтримувати увагу учнів та інтерес до навчання, здатні підвищити авторитет читання літератури, який останнім часом дещо підупав у зв’язку із розвитком телебачення та Інтернету. Значний потенціал для розширення кругозору учнів є диктанти на історичну тематику, які пропонуються до написання з нагоди відзначення видатних подій у житті нашого народу.

Загалом, досвід проведення уроків та виховних заходів суспільно-гуманітарного спрямування на основі впровадження інноваційних технологій  дозволяє досягти таких результатів у навчально-виховній діяльності:

  • опанування широкого масиву інформації сприяє зацікавленню учнями  історико-літературною спадщиною Батьківщини та народів світу, різними (часто протилежними) підходами до висвітлення проблемних сторінок історії, розмаїттям літературного процесу, а отже – розвитку самостійного мислення, формуванню активності, здатності орієнтуватися у сучасному інформаційному просторі;

  • потреба аналізу та систематизації отриманої з різних джерел інформації для підготовки виступів та мультимедійних презентацій розвиває логічне мислення, вміння планувати свою роботу, виховує творчу, мислячу особистість, яка вміє висловити власну думку і обґрунтувати її фактами;

  • завдяки використанню всіх доступних можливостей інформаційно-комунікаційних технологій (аудіовізуальний супровід, мультимедійні презентації, матеріали хронік та літературних джерел) у навчально-виховному процесі вдається створити атмосферу творчого наукового пошуку, патріотичного піднесення, співпереживання за долю народу чи літературних персонажів, захоплення видатними історичними постатями та життєвими прикладами визначних письменників;

  • використання інноваційних технологій під час уроку чи виховного заходу практично завжди вимагає тісної співпраці вчителя та учнів, що сприяє встановленню інтелектуального й духовного контакту між ними, дозволяє будувати партнерські стосунки на засадах взаємоповаги, толерантності;

  • безпосередня участь ліцеїстів у підготовці до заходу, можливість застосувати свої технічні навички володіння ІКТ, сприяє самоствердженню учнів, підвищенню самооцінки та впевненості у власних інтелектуальних та духовних силах.

Водночас досвід роботи у навчальному закладі нового типу свідчить про невичерпну можливість взаємного інформаційного та духовного збагачення учнів та вчителя, оскільки за особистісно орієнтованого навчання учні не бояться ділитися своїми знаннями, думками, навіть якщо вони не збігаються з думкою вчителя чи інших учнів. Вчитель у цій ситуації постійно перебуває на шляху саморозвитку  та самоосвіти, тобто розвивається та удосконалюється і професійно, і морально разом з учнями. Адже широкий спектр педагогічних інновацій, що застосовуються при особистісно орієнтованому підході до навчання викликає необхідність опрацювання  вчителем значної кількості наукової, навчально-методичної літератури.

Науковим підґрунтям педагогічної діяльності вчителя суспільно-гуманітарних дисциплін у навчальному закладі нового типу мають бути концепції,  дослідження у галузі особистісно орієнтованого навчання (Ш.Амонашвілі, К.Баханов, І.Якиманська, С. Подмазін), розвивального навчання (Д.Ельконін, В.Давидов, С. Максименко, Г.Костюк), проблемного навчання (І.Лернер, К.Баханов, А.Хуторський), компетентнісного підходу до навчання у сучасній історичній науці (О. Пометун, Г.Фрейман, О. Мокрогуз, Н.Гупан), досвід запровадження методу проектів (В.Гузєєв), інтерактивних технологій (О.Пометун, Т.Ремех), технології критичного мислення  (О. Пометун, О.Фідря), принципів виховуючого навчання (Е.М. Ільїн, В.О.Сухомлинський), засад чіткої організації навчального процесу (В.Ф. Шаталов).

Із досвіду роботи можна стверджувати, що реалізація особистісно орієнтованого підходу, застосування інноваційних технологій під час вивчення суспільно-гуманітарних дисциплін у навчальних закладах нового типу  є доцільним інструментом формування та розвитку соціально активної особистості сучасної людини. Підбір форм і методів роботи, а також засобів навчання має здійснюватися вчителем ретельно з урахуванням психологічних та інтелектуальних особливостей учнів. Здійснюючи такий підхід у навчанні вчитель має подбати передусім про свою психологічну готовність виступати не диктатором, а партнером учня у навчанні. Загалом  описаний підхід до організації навчально-виховного процесу сприяє саморозвитку і учня, і вчителя, тобто сприяє загальній модернізації та демократизації освітньої системи, сприяє оздоровленню психологічного клімату.

Результатом такого підходу до вивчення суспільно-гуманітарних дисциплін є стійке зростання зацікавленості учнів історико-літературним процесом як у світі, так і в Україні. Учні беруть активну участь у формуванні інформаційного простору уроків історії та мови і літератури. У результаті учні вільно оперують набутими на знаннями для аналізу економічних та суспільно-політичних процесів в Україні, обирають за програму особистого вдосконалення життєвий шлях історичних діячів, письменників, митців – кращих представників світової та української еліти. За цих умов учні мають чітко означену активну громадянську позицію, є переконаними демократами,  патріотами України.

 


Список використаної літератури

  1. Бабанов К. Учитель історії та особистісно орієнтоване навчання // Історія в школах України. – 2008. – № 9. – С.8-11.

  2. Бахматюк Я. Деякі аспекти оптимізації впровадження ІКТ в українську шкільну освіту: погляд учителя-практика // Історія і суспільствознавство в школах України: теорія і методика навчання. – 2011. – №11-12. – С. 14-20.

  3. Бондаренко Ю. Вивчення художніх творів з проявом «нейтралізованого історизму»// Українська мова і література в школі. – 2007. – №7-8. – С.21-24.

  4. Могорита В. Використання фрагментів художньої літератури на уроках історії // Історія і суспільствознавство в школах України: теорія і методика навчання. – 2011. – №3. – С. 29-33.

  5. Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії в школі. – К.:Ґенеза, 2005. – 328 с.